Війна, яка почалася з російських танків, які перетнули кордони України, вирубаних в землі окопів в стилі Першої світової і артилерії радянського виробництва, що б’є по землі, тепер має більш сучасний вимір: солдати спостерігають за полем бою на невеликому супутниковому моніторі, а їхній дрон розміром з долоню ширяє поза зоною видимості.
З сотнями розвідувальних і ударних безпілотників, які щодня пролітають над Україною, боротьба, розпочата захопленням землі, як і належало імператору 18-го століття, перетворилася на змагання цифрової епохи за технологічну перевагу в небі — буде записано в військових хроніках як переломний момент.
В минулих конфліктах безпілотники зазвичай використовувалися однією стороною над здебільшого безспірним повітряним простором для визначення місцезнаходження та ураження цілей — наприклад, під час операцій США в Афганістані і на Близькому Сході.
В битві між Росією і Україною безпілотники інтегровані в кожну фазу бойових дій, з великим флотом, протиповітряною обороною і системами перешкод з кожного боку. Це війна на відстані — ворог часто перебуває за милі далі — і ніщо так не може подолати віддаль, як безпілотники, які да.ть Росії та Україні можливість бачити і атакувати одна одну, навіть не наближаючись.
Українські війська також використовують безпілотники, щоб завдавати ударів по цілях далеко від зони бойових дій, в Криму, який Росія незаконно анексувала в 2014 році, і в прикордонному регіоні Росії Бєлгороді, за словами багатьох українських чиновників, які говорили на умовах анонімності, але відмовилися сказати, який тип дронів використовувався. Росія неодноразово завдавала ударів по критично важливій цивільній інфраструктурі України за допомогою самопідривних безпілотників — дешевої заміни високоточним ракетам.
Безпілотники стали настільки критичними для успіху на полі бою, що часом їх використовують для знищення інших безпілотників.
На початку вересня, за кілька днів до початку наступу України для витіснення російських військ з північного сходу Харківської області, український розвідувальний безпілотник пролетів між двома системами перешкод поблизу російського кордону. Він перетнув територію Росії і повернув на північ через Бєлгородську область, де Росія базує техніку для підтримки війни на сході України.
Дрон помітив базу БПЛА Москви, згідно зі зробленими українцями зображеннями, які пізніше бачили The Washington Post.
На одному кадрі видно, як російський Орлан-10 з фірмовим гвинтом на носі стоїть в полі біля будинку. Тоді на фото «після» будинок мав дірку в даху, і було видно, як під’їжджає швидка допомога. Український ударний безпілотник пройшов тим самим маршрутом, що й безпілотник-розвідник — і завдав удару по флоту ворожих «очей».
Атака, про яку раніше не повідомлялося, завдала удару по здатності російських військ бачити майбутній український наступ і контратакувати.
Тим часом українці розгорнули розвідувальні БПЛА для визначення координат російських командних пунктів, артилерійських батарей, систем радіоелектронної боротьби і складів боєприпасів. Потім, коли надані Заходом реактивні системи залпового вогню вели вогонь по цих цілях, безпілотники знову літали, в реальному часі коригуючи ракетний вогонь або підтверджуючи влучання в ціль. Іноді самі бойові безпілотники завдавали удару.
Українські удари послабили росіян і створили умови для наступу українських військ. Після цього дрони знову зависли, дозволяючи командиру операції наживо стежити за просуванням військ. «Ми мали повну картину бою», — сказав командувач Сухопутними військами України генерал-полковник Олександр Сирський.
Результатом став приголомшливий відступ росіян.
«Дві основні події вплинуть на майбутню війну», — сказав Семюел Бендетт, військовий аналітик дослідницької групи CNA у Вірджинії. «Поширення і доступність бойових безпілотників для дальших, складніших операцій і абсолютна необхідність мати дешеві тактичні безпілотники для операцій безпосередньої підтримки».
В України це майбутнє вже зараз.
«Армія дронів»
Понад усе дрони дивляться на поле бою. А щоб бачити переміщення ворога, українські військові навесні створили загін розвідувальних безпілотників «Очі». Команди з чотирьох осіб тепер діють по всьому східному фронту, літаючи на БПЛА щодня, окрім коли дощить.
У вересні члени однієї команди придивились до свого маленького портативного монітору і захихотіли. На екрані можна було розгледіти кількох людей в військовій формі на возі на кукурудзяному полі за річкою Оскіл на в той час окупованій росіянами частині Харківської області.
«Вони крадуть в місцевих кукурудзу», — сказав один з операторів українських безпілотників, який з міркувань безпеки назвався позивним «Барс». Кілька російських військових не варті артилерійського удару, але безпілотник спостерігатиме, чи вони повернуться на базу.
Керуючи неброньованим автомобілем, команда Очі вибирає місце поблизу лінії фронту, підключає резервні батареї безпілотників до генератора і запускає інтернет-з’єднання Starlink, щоби все, що вони бачать, можна було передати найближчим бригадам.
Їхній безпілотник, квадрокоптер Matrice 300 вагою близько восьми фунтів, і його супутні частини, в тому числі монітори, коштують близько $40 000, що робить його одним з найдешевших знарядь війни.
Саме ці комерційні безпілотники — часто невеликі, відносно недорогі, а тепер вже всюдисущі — роблять війну в Україні унікальною, забезпечуючи безпрецедентну видимість і підвищуючи точність зазвичай неточного артилерійського вогню.
Бойові безпілотники військового класу, такі як Bayraktar TB2 турецького виробництва, який використовується Україною, або Shahed-136 іранського виробництва, який розгортає Росія, відіграють широку, але більш традиційну роль. Але найпопулярніший дрон, яким користується кожна сторона, може поміститися на вашу руку — радше жучок, ніж птах.
Маленький квадрокоптер Mavic, який, як і Matrice 300, виробляється китайським виробником DJI, в Інтернеті коштує менше $4000. Юрій Балуєвський, генерал в відставці, який служив головнокомандувачем збройних сил Росії, в опублікованій цього року книзі про передові військові стратегії, назвав його «справжнім символом сучасної війни».
Використання Mavic-ів настільки поширене в кожній армії, що українські солдати кажуть, що вони часто не знають, чи помічений ними дрон є своїм чи ворожим. Якщо він зависає надто довго, а не просто пролітає, він є достатньо підозрілим і виправданим для збивання.
DJI, найбільший в світі виробник комерційних безпілотників, формально не постачає ні в Україну, ні в Росію ні Mavic-и, ні інші БПЛА. Щоб дистанціюватися від війни, DJI призупинила продаж в Україні і Росії. Але це не заважає волонтерам і благодійним фондам купувати оптом в роздрібних торговців. Українці використовують безпілотники для розвідки, але також оснастили їх для скидання невеликих боєприпасів.
Коли минулого місяця українські війська просунулися на півдні Херсонської області, підрозділ спецназу переробив банки кока-коли на вибухівку, щоб скидати її з Mavic-ів на заміновані поля — недорогий спосіб розчистити шлях для своїх військ.
Однак більш поширеним використанням Mavic-ів є свого роду психологічна війна. В Харкові добровольчий батальйон Хартія використовує їх для обстрілу малими циліндричними боєприпасами по російських базах. Вибухівка не може серйозно пошкодити танк, але може викликати у ворога параною, і він боятиметься більшої атаки в будь-який момент.
«Ми можемо весь час робити їхнє життя жахом», — сказав пілот дрона батальйону Хартія Олександр Дубінський.
Mavic — це лише один безпілотник у величезному рої.
Є також дрони EVO II виробництва Autel Robotics, яка, як і DJI, базується в Шеньчжені, Китай. Благодійна організація української телезірки Сергія Притули скуповує безпілотники з усього світу — наприклад, німецький БПЛА Vector чи кіпрський Poseidon, щоб їх випробували українські військові.
Старші українські і російські командири, багато з яких разом навчалися в радянські часи, спочатку скептично ставилися до безпілотників. Зараз вони поспішають навчити тисячі пілотів.
Український державний краудфандер United24 має ініціативу «Армія дронів» із контрактами на закупівлю майже 1000 БПЛА, повідомив Михайло Федоров, міністр цифрової трансформації України. Але і цього недостатньо.
За словами Федорова метою є 10 000 безпілотників, які літатимуть вздовж великої лінії фронту і безперервно транслюватимуть бойові дії.
Вкінці серпня групу Барса з загону Очі перекинули в район Харкова і доручили спостерігати за росіянами та визначати цілі.
Як правило, групи Очі перебувають на постійному зв’язку з артилерійським підрозділом — повідомляють координати російської техніки або баз і в режимі реального часу відстежують удари під час їх виконання колегами. Напередодні харківського контрнаступу наказ полягав в спостереженні і збереженні цілей. Солдати, які брали участь в блискавичному просуванні на північному сході, сказали, що ніколи не бачили стільки повітряної розвідки з такою деталізацією.
«Росіяни поводилися так, ніби це їхній дім», — сказав інший оператор загону Очі, який надав The Post позивний Фелікс. «Вони почувались надто зручно. І не здогадувалися, що буде».
6 вересня розпочався контрнаступ України на харківському напрямку, як і удари по визначених групою Очі цілях, як-от склади боєприпасів і бази. «Ми показували їм супровідну картинку— куди йти чи як пересуватися», — сказав Фелікс. «Куди б не йшли наші хлопці, ми були з ними».
Виробнича скрута
Кожен український солдат мав страшну зустріч з російським «Орлан-10» — головним російським розвідувальним безпілотником, який також має засоби радіоелектронної боротьби.
З підполковником Олександром Сосовським, заступником командира батальйону 93-ї механізованої бригади ЗСУ, це сталося наприкінці квітня, коли вони з чотирма бійцями їхали в прифронтове село на Харківщині. Припаркувавши машину між двома будинками, він почув моторошне дзижчання над головою. Вони не бачили свого ворога, але ворог бачив їх.
Протягом наступних кількох годин обстріли відбувались скрізь, куди вони переміщались. Солдати намагалися розділитись, пересуваючись селом і ховаючись в укриття. Але Орлан допоміг росіянам скорегувати вогонь. Це було безжально і точно. «Вони намагалися знищити машину і явно знищити нас», – сказав Сосовський.
Однак останніми місяцями Сосовський помітив, що Орланів стало менше. Раніше в росіян часто літало відразу два дрони — один для розвідки і один для коригування артилерійських ударів. До літа почути чи побачити одного, а тим більше двох, стало рідкістю.
З розширенням використання безпілотної авіації Україна і Росія намагаються нарощувати власне виробництво всіх типів дронів. Але помітне зменшення Орланів підкреслило проблеми Москви на виробничому фронті.
«Орлан-10» — «робоча конячка» російських військових в небі, але неясно, скільки їх залишилося. Багато з них були збиті, а доступних даних про темпи виробництва мало.
В вересні, після того, як російські війська були вибиті з Харкова, Олександр Ходаковський, командир російського батальйону «Восток», поскаржився на брак в Москви безпілотників.
«В мене менше людей, ніж хотілося б — але це не головна складність. Справа в тому, що я годинами не можу знайти позиції ворога, з яких вони по нас б’ють», – написав Ходаковський в Telegram. «Не можу, тому що немає засобів артилерійської розвідки».
Полковник Юрій Соловей, який очолює протиповітряну оборону сухопутних військ України, сказав, що його підрозділ знищив понад 580 Орлан-10 з початку вторгнення Росії. «Натомість вони починають використовувати нові безпілотники, тож для нас це ознака того, що Орлани в них фактично закінчилися», — сказав Соловей. «Але вони ще мають провести розвідку».
Альтернативи знайти важко. Російські військові системи — особливо безпілотники — залежать від мікроелектронних компонентів, які виробляються в Сполучених Штатах, Європі та Азії і з закупівлею яких Москва має труднощі через санкції.
Міністерство оборони Росії визнало нестачу.
«Міністерство оборони розробило відповідні тактико-технічні вимоги до безпілотних літальних апаратів», – повідомив полковник Ігор Іщук на урядовій колегії в вересні. «Більшість виробників, на жаль, не в змозі їх виконати».
Це дає Україні перевагу для нарощення виробництва на заводах, які виглядають як модні офіси. Їхнє місцезнаходження стерто з Google Maps через ризики авіаударів.
Домашні безпілотники варіюються від мініатюрних літаків, які можуть пролетіти майже 30 миль і скинути п’ятифунтову ракету — наприклад, безпілотник «Punisher», якому віддають перевагу українські сили спецпризначення — до планерів-розвідників. Мета — до кінця року виробляти в Україні 2000 малих бойових безпілотників щомісяця, сказав Федоров, міністр цифрової трансформації.
Однак невдачі Росії пов’язані не лише з браком обладнання. Досвід підкреслює, що війна безпілотників вимагає не лише передового обладнання, але й сучасного мислення для прийняття рішень.
Жорстка система командування в Росії вимагає, щоб солдати на місцях отримували дозвіл вищого керівництва на удари, сказав Павло Аксьонов, військовий експерт і репортер російської служби BBC. Таким чином, навіть коли російський розвідувальний безпілотник помічає ціль, до того моменту, коли буде отримано добро, ціль часто вже встигла переміститися.
Імпортні рішення
Вони почули загрозу ще до того, як побачили її.
Коли гуркіт наближався, українські правоохоронці в центрі Києва набрались сил і підняли зброю вгору в пошуках шуму. Помітивши крізь хмари білий трикутник, вони відкрили вогонь.
"Безпілотник іранського виробництва Shahed з розривною боєголовкою в носовій частині "є мопедом в небі", який повільно і голосно рухається перед тим, як пікірувати в свою ціль", - сказав Соловей, начальник протиповітряної оборони сухопутних військ України.
«Шахед» — це рішення Росії для проблем із внутрішнім виробництвом — потужний безпілотний літальний апарат, куплений в іншій країні, яка піддана остракізму Заходом. Українські офіційні особи заявили, що Москва нещодавно замовила в Тегерана більше.
Київ і його західні союзники стверджують, що Росія купила сотні безпілотників Shahed-136 і що іранські інструктори прибули в Україну, щоб допомогти ними керувати. Шахеди дебютували в Україні 20 вересня і спочатку використовувалися для терору півдня України.
Відтоді дрони сіють хаос по всій країні.
Коли 17 жовтня київські поліцейські стріляли в небо, був збитий один безпілотник, а ще чотири влучили поблизу електростанції. Один влучив в житловий будинок, який розколовся навпіл і розвалився. Було вбито п'ятеро людей.
Шахед має мало металевих частин і літає низько, тому його важко виявити. Дорогі зенітно-ракетні комплекси, такі як С-300 чи Бук, можуть їх знищити, але при цьому витрачаються ресурси, які Київ радше використав би проти високоточних ракет Москви. Останнім часом Україна піднімала винищувачі, щоб збити Шахедів.
За словами російського військового експерта Аксьонова, цей неприємний вибір частково зроблений для вичерпання ресурсів Києва і збереження власного арсеналу Росії.
Україна першою з двох сторін почала використовувати іноземні безпілотники. І один — Bayraktar TB2 турецького виробництва — відіграв ключову роль в провокуванні президента Росії Володимира Путіна перед вторгненням.
Київ купив перші TB2 в 2019 році і використовував безпілотники переважно для розвідки під час конфлікту з очолюваними Росією сепаратистськими силами на сході України. Але 26 жовтня 2021 року під час потужного обстрілу прифронтового села Гранітне TB2 завдала першого удару, знищивши ворожу гаубицю.
Пізніше Путін підняв цей інцидент в телефонній розмові з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом, назвавши використання безпілотників Україною «деструктивною» поведінкою і «провокаційною діяльністю», за словами Кремля. В Москві TB2 використовувалися в пропаганді, що НАТО озброює Україну для нападів на Росію — частина наративу для виправдання вторгнення Путіна.
TB2, вартість яких становить близько $5 млн кожен, є найпотужнішими безпілотниками в українському флоті і першим доказом того, як БПЛА можуть допомогти Києву конкурувати з набагато більшою та краще оснащеною армією Росії. TB2 несе чотири ракети з лазерним наведенням і може літати більше 24 годин на висоті до 25 000 футів.
До використання в Україні TB2 брали активну участь в конфліктах в Лівії і Сирії, а також відіграли вирішальну роль в перемозі Азербайджану над Вірменією у війні 2020 року в Нагірному Карабасі.
В травні українські військові заявили, що використовували TB2 для нападу на російські бази і кораблі на острові Зміїний в Чорному морі, звідки війська Москви відступили в липні.
Зараз в арсеналі України є кілька бойових безпілотників іноземного виробництва, в тому числі надані США самознищувальні безпілотники Switchblade. Але Bayraktar-и залишаються іконою, допомагаючи розпалити своєрідну дронову лихоманку в Україні.
Нещодавно волонтери влаштували рейв на київській станції метро, щоб зібрати кошти для купівлі дрона. По всій країні з’явилися школи з використання дронів, в тому числі спеціально для жінок.
Один з інструкторів, Сергій Рістенко, є фотографом, який використовував дрони для зйомки сцен для хітового міні-серіалу HBO «Чорнобиль». Перебуваючи з сім’єю під російською окупацією на півночі України більше місяця на початку війни, він закопав свій дрон на подвір’ї.
Зараз Рістенко навчає бійців керувати октокоптером Р-18 виробництва української організації «Аеророзвідка». Безпілотник, оснащений тепловізором, може пролетіти близько шести миль, навантажений вибухівкою.
«Одним з моїх учнів був капітан, якому було більше 50 років і він дуже хотів навчитися літати», — сказав Рестенко. «В мене було відчуття, що він вперше в житті отримав смартфон лише за тиждень до нашої зустрічі. Він дзвонив мені із запитаннями по 50 разів на день. Але він дуже хотів навчитися, і дійсно навчився».
Незабаром після початку вторгнення Сирський, генерал-полковник, який тоді керував обороною Києва, звернувся до одного зі своїх заступників і запропонував зробити щось «мистецьке» з Bayraktar-ом, щоб підняти громадський дух. За його словами, було надихаюче спостерігати, як нові технології перемагають традиційну військову техніку, як, наприклад, танки.
Завдання зрештою перейшло до солдата Тараса Боровка, який швидко написав пісню «Байрактар», яка стала хітом на українському радіо. Там є слова: «Веде пропаганду кремлівський урод, слова пропаганди ковтає народ. Тепер нове слово знає їх цар: Байрактар, Байрактар».
Переклад Ira Zhurovska
