У квітні наступного року Червінського заарештували слідчі СБУ та висунули звинувачення у зловживанні службовим становищем. Згідно із заявою, яку я отримав від СБУ, "несанкціоновані дії Червінського призвели до ракетного удару противника по аеродрому Канатове". Багатьом колишнім колегам Червінського кримінальне звинувачення здавалося безпідставним. Його начальник у ССО, генерал-майор Віктор Ганущак, свідчив, що операція була проведена з відома і схвалення військового керівництва, ВПС і СБУ. Коли прокурор запитав Ганущака, чи міг хтось отримати доступ до аеродрому Канатове без наказу згори, той відповів: "Ви жартуєте?".
Костенко, колишній полковник спецпризначенців і нинішній парламентар, сказав мені: "Багато операцій зазнають невдачі. Переслідувати Червінського за те, що він прагнув завдати шкоди ворогу, – це все одно, що штрафувати гонщика "Формули-1" за перевищення швидкості". Однак справа від самого початку набула політичного забарвлення. Порошенко, колишній президент, який усе ще має політичні амбіції, вніс за Червінського заставу в розмірі двохсот тисяч доларів. Червінський, зі свого боку, вважає, що його арешт був не стільки юридичним питанням, скільки актом особистої ворожнечі, можливо, навіть помстою за те, що він публічно пішов на перекір владі після Вагнергейту. "Я – зручна мішень, – сказав він мені. – Мета – дискредитувати мене, виставити неконтрольованим, знайти привід для переслідування".
Тієї весни, коли почали з’являтися докази, що пов’язували Україну з атакою на "Північний потік", Зеленський виступив із категоричним запереченням. "Я – Президент, і віддаю відповідні накази, – заявив він в інтерв’ю медіакомпанії Axel Springer. – Нічого подібного Україна не робила. Я б ніколи так не вчинив". Навіть у приватних розмовах Єрмак, керівник Офісу Президента, запевняв німецьких посадовців, що український уряд не причетний до цієї атаки. "Усе було настільки розмито, – зазначив німецький чиновник. – Здавалося, що ніхто не знає всієї історії від початку до кінця".
Невизначеність мала свої переваги. У лютому минулого року Данія та Швеція закрили розслідування вибухів. Дипломат однієї з цих країн сказав мені, що доказів було недостатньо для висунення обвинувачення, яке б витримало судовий розгляд, і назвав такий результат "питанням слідчої удачі". Зрештою, додав дипломат, "це могло б поставити нас у ситуацію, коли довелося б звинуватити одного з наших союзників у підриві підводної інфраструктури в Балтійському морі".
У червні німецька прокуратура видала ордер на арешт підозрюваного, якого ідентифікували як Володимира З., інструктора з дайвінгу, якому близько сорока п’яти років і який до атаки на "Північний потік" мешкав у невеликому містечку під Варшавою. Незабаром після цього він перетнув польсько-український кордон на автомобілі, який, за повідомленнями, використовувався українським посольством. Коли стало зрозуміло, що адміністрація Зеленського не може просто відрікатися від будь-якої української причетності, офіційні особи в Києві почали змінювати свою неофіційну риторику: сам Зеленський не був залучений до цього, але якщо до атаки причетні окремі неконтрольовані елементи всередині української держави, влада сприятиме їхньому виявленню. Принаймні один журналіст повідомив мені про брифінг СБУ, на якому Червінського було названо організатором атаки. (У СБУ заявили, що ця інформація "абсолютно не відповідає дійсності").
У серпні минулого року газета The Wall Street Journal повідомила, що Валерій Залужний, на той час головнокомандувач ЗСУ, санкціонував і керував операцією. За даними The Wall Street Journal, Залужний "залучив кількох провідних українських офіцерів спеціальних операцій, які мали досвід проведення ризикованих таємних місій проти Росії, для координації атаки". Червінський був єдиним оперативником, чиє ім'я згадувалося в матеріалі.Один з учасників розповів The Wall Street Journal, що операція, яка, за його словами, коштувала триста тисяч доларів, нагадувала "державно-приватне партнерство", оскільки об’єднала заможних бізнесменів, чинних військових, колишніх розвідників і приватних осіб із необхідними навичками.
Деякі учасники займалися підготовкою та логістикою в Києві. За словами поінформованого джерела в українських спецслужбах, найімовірніше, Червінський координував взаємодію між різними зацікавленими сторонами у військових та розвідувальних службах.Екіпаж Andromeda складався з цивільних водолазів і чинних українських військовослужбовців, які перебували у відпустці з фронту. Вони вийшли з порту Росток, німецького міста на Балтійському морі, зробили зупинку в Сандгамні, в Швеції, а потім вирушили до координат своєї цілі — ділянки відкритого моря поблизу данського острова Борнхольм.Трохи більше ніж через два тижні вони повернулися на берег, завершивши свій так званий "прогулянковий круїз". Джерело, яке брало участь у початковому плануванні, повідомило мені, що Зеленський, можливо, не був поінформований про операцію. Тим не менш, воно наголосило, що її було проведено в межах військової субординації: "Ми не з тих, хто діє самочинно".
Єдиний коментар щодо Північного потоку, який можна вважати наближеним до офіційного, мені вдалося отримати від Костенка, члена комітету Верховної Ради з питань національної безпеки. "Усі, кому потрібно знати відповідь на це питання, знають її, і цієї відповіді їм достатньо, — сказав він. — Наші західні партнери все прекрасно розуміють".
Загальний план підриву "Північного потоку" вже деякий час обговорювався серед українських силовиків. "Росія живе за рахунок продажу сировини — нафти й газу, — зазначило українське джерело, обізнане з підготовкою операції. — Це те, що фінансує агресію Путіна і дає йому змогу маніпулювати Європою". Джерело також додало, що Газпром, російський енергетичний гігант, має зв’язки з двома приватними військовими компаніями, які відправляли бійців до України.
"Під час мого розслідування я з’ясував, що на початку 2022 року Червінський входив до групи осіб, які звернулися до своїх контактів у ЦРУ з ідеєю підірвати "Північний потік". Офіцери ЦРУ категорично виступили проти цієї пропозиції й закликали українців від неї відмовитися. "Був постійний потік нових, креативних ідей, — розповів мені американський посадовець, який працював з Україною. — Деякі з них були вдалі, інші — не дуже".
Офіцер української армії повідомив, що група оперативників — джерело не назвало жодного з них — запропонувала цей самий план Залужному: "Це було щось на кшталт: "Є така ідея, така можливість. Беремося чи ні?"". За словами джерела, Залужний дав згоду. (Сам Залужний заперечує, що йому було щось відомо про диверсію).
За словами цього джерела, Залужний поінформував Зеленського про операцію. Деякий час усе йшло за планом, доки в певний момент, як стверджує джерело, Зеленський не наказав скасувати місію. Але було вже запізно. "Коли ви входите в зону проведення операції, активується режим повної тиші", — пояснило джерело. Достатньо одного з’єднання, навіть простого пінгу телефона до вежі стільникового зв'язку, щоб розкрити не лише ваше місцезнаходження, а й особу співрозмовника. Тому, за словами джерела, "зникнення з радарів — стандартне правило під час спецоперацій".
Попри початкові припущення, що атака вимагала високоспеціалізованого обладнання, операція виявилася відносно простою. "Для професійно підготовленого водолаза закріпити об’єкт на підводному трубопроводі — не проблема", — зазначило джерело. У вузькому сенсі місію можна вважати успішною: ціль було знищено, а найголовніше — всі учасники залишилися цілими й неушкодженими. Неформально кілька учасників, зокрема військовослужбовців, які на той момент перебували на дійсній службі, отримали нагороди від Генерального штабу. "Офіційно це було за щось розпливчасте, на кшталт "За оборону України"", — розповіло мені джерело, знайоме з плануванням операції. "Ми хотіли показати їм, що їхня робота цінується".
Проблема, як пояснив мені військовий, у тому, що "якщо судити їх суто за законом, то вони не герої, а злочинці". Звісно, така природа шпигунства — кожна країна, зокрема Сполучені Штати, технічно порушує закони іноземних держав, виконуючи операції у власних інтересах. Джерело зазначило, що Зеленський міг би просто заявити: "Ми проводитимемо будь-які необхідні операції в будь-якій точці світу, аби захистити країну". Натомість, як продовжив офіцер, "здається, що країна ніби відвернулася" від власних оперативників.
У Києві, коли я знову запитав Червінського про "Північний потік", він відповів: "Хтось зробив добру справу. Це, безперечно, було важке рішення, але я переконаний, що воно пішло на користь і Україні, і Заходу". Я зазначив, що дізнався про його участь серед тих українських розвідників, які першими запропонували ЦРУ ідею підриву трубопроводів. Червінський виглядав здивованим. "Я не буду про це говорити", — сказав він, а потім додав, що не може підтвердити, що така зустріч взагалі відбулася. Він наполягав, що його ім'я помилково пов’язали з операцією. "Нехай звинувачують мене, — сказав він. — Увага до мене нічого не змінює". Він відмовився коментувати далі. "Я розумію, чому людей це цікавить, — зауважив він. — Історія "Північного потоку" — це цікава таємниця. Нехай спекулюють. Одного дня ми дізнаємося, що сталося насправді".
Автор - Джошуа Яффа
