Чи відповідає звинувачення визначенню поняття «Диктатура».
І ось що маємо (з моїми коментами у дужках):
«Диктатурі притаманні:
▪️відсутність поділу влади («монобільшість»),
▪️її повна концентрація у руках однієї, кількох чи групи осіб («4-5 менеджерів»);
▪️«обмеження демократичних прав і свобод людини й суспільства» (воєнний стан, заборона виїзду з країни за статевою ознакою);
▪️«придушення функціонуючих на демократичних і юридичних засадах політичних і соціальних груп й асоціацій, будь-яких форм громадянської непокори» (переслідування незгодних, журналістів, репресії, заборона масових зібрань);
▪️«…законодавче закріплення правової основи нового соціального порядку, покликаного насамперед забезпечувати інтереси правлячих сил» («Дія», Дія-Сіті, «вовина тисяча», податковий терор, ручне керування судовою та правоохоронною системами, тощо)
▪️«Політичні рішення в умовах Диктатури, базовані переважно на ідеології месіанства, мають агресивний, імпульсивний, часто невиправдано жорстокий характер» (Антоненко, Кузьменко, Дугарь, Червінський, ген. Галушкін, ген. Горбенко, п-к Лапін, Порошенко, список довгий);
▪️«…методи політичного і соціального контролю ґрунтуються на силі страху, жорсткій дисципліні, насильстві, спотворенні суспільної та індивідуальної свідомості» (єдиний телемарафон, активне застосування ТГ-каналів як інструменту впливу).
Добавте сюди повну глухоту зе-влади до голосу суспільства та його вимог – і ось вам картина маслом.
Але також «В окремих випадках Д. може бути соціально позитивним явищем, зокрема коли вона встановлена з метою збереження законності й забезпечення громадського порядку; виходу з політичних і соціально-економічних криз; для боротьби із зовнішньою агресією; припинення громадянської війни та досягнення національного або міжнародного примирення.»
Особисто мене вкрай тривожить проросійський вектор заяв містера Трампа, але за суто формальними ознаками те, що відбувається у сучасній Україні - дійсно підпадає під визначення «диктатури».
Чи це справжня диктатура в Україні, як у білорусі чи за порєбріком?
Ні. Інакше я б зараз тихо лежав у Таращанському лісі або розказував про кібербезпеку співкамерникам у діда Лук’яна.
Чи може українська напів-диктатура стати справжньою, злою?
Може.
Чи допустить її виникнення мудрий нарід? Не знаю. Частина суспільства чомусь припускає диктатуру як засіб захисту від зовнішньої агресії. А вчорашня сумна річниця вбивств Героїв Небесної сотні взагалі пройшла майже непоміченою. І ті, хто зараз при владі – були по ту сторону барикад.
Якось за усією цією світовою психопатією забувається за що і заради чого триває війна:
за свободу перш за все.
А диктатура і свобода – речі не сумісні.