Режисер-революціонер з когорти Розстріляного відродження. Засновник шести українських театрів (у тому числі з політичних в'язнів на Соловках), з яких найвідоміший - "Березіль". Закликав до свободи самовираження і відрив від російської традиції. Розстріляний в урочищі Сандармох.
Народився на Львівщині в родині акторів. Навчався у Львівському та Віденському університетах, Віденській консерваторії. Повернувшись на Галичину, працював у “Руській бесіді” Гната Хоткевича. У 1915 році в Тернополі заснував перший стаціонарний український професійний театр “Тернопільські театральні вечори”. У 1917 році переїхав до Києва, зосередився на режисерській діяльності. Організував студію, з якої виріс “Молодий театр”.
Від квітня 1919 року – головний режисер Першого театру Української Радянської республіки імені Тараса Шевченка. Того ж року створив Державну українську музичну драму, а влітку 1920 року – “Кийдрамте” (Київський драматичний театр). Через революційні події та складні побутові обставини театр переїхав до Білої Церкви, а згодом – до Умані. У 1922 році організував у Києві мистецьке об’єднання “Березіль”. 1925 року познайомився із драматургом Миколою Кулішем, із яким створили неперевершений тандем. 5 жовтня 1933 року Курбаса відсторонили від керівництва “Березолем” за націоналізм, формалізм, відрив від радянської дійсності і російського театру. 26 грудня 1933 року його заарештували за “контрреволюційно-терористичну діяльність”. Засудили до 5 років. На Соловках у засланні митець організував театр, ставив п’єси. 3 листопада 1937 року до 20-ї річниці “Жовтневої революції” у Соловецькому таборі Леся Курбаса розстріляли. Реабілітували через 20 років.
