Адвокат, ідеолог українського націоналізму, організатор війська, автор брошури "Самостійна Україна".
"Українська національна думка мусить обнімати всіх українців, де б вони не проживали, на всій Україні, без огляду на державні кордони..."
Народився 31 березня 1873 року в селі Турівка Полтавської губернії (нині – Київська область) у родині сільського священика. Нащадок старовинного козацького роду. Навчався на юридичному факультеті Київського університету святого Володимира. Входив до Братства тарасівців. 1899 року переїхав до Харкова, де займався адвокатською практикою та громадською діяльністю. Для новоствореної Революційної української партії (РУП) написав програму “Самостійна Україна”, що вийшла брошурою у 1900 році у Львові.
У 1902 році заснував Українську народну партію (УНП), що проголосила своєю метою боротьбу за незалежність України. Написав маніфест “10 заповідей УНП”. Із початком Української революції став одним з організаторів “Українського військового клубу імені гетьмана Павла Полуботка” та 1-го Українського полку імені Богдана Хмельницького. Був представником Українського генерального військового комітету, членом Української Центральної Ради. Восени того ж року оселився на Полтавщині, обраний Лубенським мировим суддею, приєднався до Української демократичної хліборобської партії. За Української Держави перебував в опозиції до влади, але не підтримав антигетьманське повстання. Із 1920 року в еміграції. 1924 року повернувся до Києва, був заарештований і невдовзі випущений. 3 травня загинув у Києві за загадкових обставин.
