Дунай — найбільша річка Західної Європи. Вона бере свій початок в горах Шварцвальда в Німеччині і, пройшовши майже 2900-кілометровий шлях, оминувши вісім країн із загальним населенням близько 80 млн., трьома рукавами вливається в Чорне море. Ці три рукави утворюють величезну дельту площею більше п’яти тисяч квадратних кілометрів — найбільшу в Старому Світі і одну з найскладніших у світі.
Вважають, що свою назву «дельта» гирла річок одержали через їх схожість з написанням грецької букви «дельта», схожої на трикутник. Дельта Дунаю є найбільшим в Європі заповідником вологих земель. Це також і наймолодша земля Європи: щорічно завдяки природному замулюванню європейський континент збільшується тут на 43,7 квадратних метра. За рік Дунай приносить в Дельту до 50 мільйонів тонн мула і наносів (це приблизно в 8 разів більше, ніж Тибр, і в 20 разів більше, ніж Рейн), внаслідок чого річкові береги і мілини постійно міняють своє розташування і малюнок.
Дельта Дунаю є химерною мозаїкою з води і землі, пересічних каналів, озер, лагун, островів, струмків, стариць, дощових лісів, піщаних дюн. Справжній лабіринт! Недивно, що історичні свідоцтва про нього так різняться. Геродот, наприклад, вважав, що Дунай впадає в море через п’ять рукавів. Цю думку підтримували Ератосфен з Олександрії і грек Полібій. Йому суперечили дані римського географа Страбона, який вважав, що рукавів існує сім. Інший римлянин, Пліній Старший, був переконаний, що їх всього шість. Клавдій Птолемей вважав, що Дунай впадає в море через сім рукавів, включаючи так звані «Святі Вуста». На картах, що відносяться до часів середньовіччя, Дунай закінчувався то в Мармуровому морі, то в Дарданеллах. Якщо ж карти все ж таки не брехали, то на місці впадання Дунаю в Чорне море зображалося від одного-двох до п’яти-шести рукавів. Тільки в 1856 р. англієць капітан Спратт створив карту, яка було близька до дійсності та відповідала реаліям його часу.
Клімат в дельті Дунаю — континентальний. На нього впливають близькість моря і достаток води у внутрішніх районах дельти. Щорічне середнє значення температури складає 11 градусів за Цельсієм. Що стосується багатства тваринного і рослинного світу, то він є настільки великим і різноманітним, що ще ніхто не узяв на себе сміливість зібрати і опублікувати в одній книзі повний перелік видів рослин і тварин, яких можна тут зустріти.
Більше 80% дельти покрито водою. Сюди, на озера і болота, які ніколи не замерзають і які надійно вкриті очеретами та багаті на їжу, прилітають зимувати десятки видів водоплавних птахів, причому близько 70 видів прилітає з далекого далека — Китаю і Індії. Дельта є і природною транзитною зупинкою перелітних птахів, які щорічно мігрують з півночі на південь і назад. Різноманітності тутешнього пташиного світу може позаздрити будь-який заповідник Європи.
Рослинний світ дельти є не менш різноманітним, ніж тваринний. Поверхню численних затонів і озер покривають плаваючі рослини — біла і жовта лілії, водяна волошка. Тут можна зустріти озера, поверхня яких повністю покрита листям водяного горіха. Очерети утворюють величезні непрохідні чагарники, які тягнуться на багато кілометрів. Але дельта — це не лише світ боліт. Тут є і справжні ліси, і навіть степи. Декілька заповідних лісових масивів ховаються серед очеретяних чагарників, а ближче до моря можна зустріти острівці степової рослинності, яка покриває піщані наноси. Ґрунти тут сильно засолені.
Загальна площа дельти Дунаю складає 5640 кв. км, 1200 кв. км доводиться на її українську частку. Тут в 1998 р. на базі природного заповідника «Дунайські плавні» було створено біосферний заповідник, природоохоронну та науково-дослідну установу міжнародного значення. Під його охороною знаходиться близько 46,4 тис. га дельти Дунаю. До числа заповідних територій належать вторинна (морська) дельта Кілійського рукава Дунаю (нижче за м. Вилкове), Жебріянська гряда, Стенцівсько-Жебріянські плавні, русловий острів Єрмаков.
Дунайський заповідник є типовою дельтою великої річки: великі і дрібні острови, утворені наносами мула і піску, розділені великими (гирлами) і дрібними (єриками) протоками, які впадають або безпосередньо в Чорне море, або в мілководні затоки (кути). Кілійськоє гирло — єдиний з рукавів дунайської дельти, в якому збереглися природна течія і натуральне середовище, яке відображає процеси природного розвитку дельти. У цьому ховається унікальність Дунайського біосферного заповідника.
Щорічно могутній Дунай виносить у море 65 мільйонів тонн ґрунту, який лягає багатокілометровими піщаними косами, які називаються Новими землями. Ця найбільш молода і динамічна частина дельти є системою мілководних заток, відокремлених від моря вузькими піщано-мулистими косами або підводними валами (барами). В острівній частині дельти вода є прісною. Солоність в приморській частині не постійна і залежить від нагонних східних вітрів. Під їх натиском рівень води в дельті може підніматися деколи на метр і навіть більше, і тоді солона морська вода в придонному шарі досягає навіть міста Вилкове.
Флора Дунайського біосферного заповідника налічує близько 950 видів. 16 з них були занесені до Червоної книги України, 65 належать до ендемічних видів чорноморсько-каспійського комплексу. На території заповідника розташовані найбільші в Україні хащі водяного горіха і меч-трави болотної.
Болотяна рослинність займає більше половини території. Дзеркало води в дельті майже приховано під багатою плавучою і зануреною у воду рослинністю: лататтям, нимфейником, водяним горіхом, сальвінією, валіснерією, наядами, харовими водоростями тощо. Острови покриті суцільними чагарниками очерету, верби і чагарникової верби. На відкритих ділянках морського берега і піщано-мулистих косах цвітуть нетреба, мати-й-мачуха. Особливу цінність представляють чагарники обліпихи крушиноподібної (близько 60 га) уздовж морського краю островів Кубанського і Кубанова. Невеликі затоки-кути облямовані бордюром очеретяно-рогозових чагарників та їжачоголівника.
За числом та різноманітністю видів фауни дельта Дунаю є чи не найбагатшим місцем в Європі. Природно, тут найчастіше можна зустріти тварин, життя яких пов’язане з водою — видру, ондатру, але на порослих лісом островах і серед трав’янистих дюн живуть зайці, кабани, лисиці, вовки, дикі кішки, чорні тхори, горностаї, нірки. Немало тут і змій. Найчисленніше земноводне дельти — озерна жаба. Звичайними також є ставкова жаба, червоночеревна жерлянка, квакша, дунайський тритон.
Дельта Дунаю — справжній рай для птахів. Піщані коси в пониззях річки служать місцем їх масового гніздування, розмноження, відпочинку, живлення та зимівлі. Кого тільки не зустрінеш в дельті! Дикі качки, крохалі, широконіски, шилохвість, білогруді гусаки. Тут і мешканці Середземномор’я — ібіс, кваква (нічна чапля), пурпурна чапля, малий баклан, кулик-довгоніг, шилодзьобка, пелікан, дунайський сокіл; і Центральної Європи — соловей, вівсянка, морська ластівка, чайка, біла лелека, скопа, білохвостий орел; і гості з далекого Сибіру і приполярної тундри — сивка, полярна гагара, малий бекас, журавель, крячок; і навіть прибульці з Китаю — біла чапля, великий баклан, качка-мандаринка. Найбільш типовий для цих місць птах — пелікан звичайний, є свого роду «зіркою» цього райського куточку.
В період весняних та осінніх міграцій пролітає декілька мільйонів птахів 133 видів, у т. ч. чубата і морська чернеть, червоноголовий нирок, чирки, білолобий і сірі гусаки, червонодзьобова казарка, великі веретинники і брижачі, лебеді-шипуни і лебеді-кликуни, річковий крячок, срібляста мала і озерна чайки, чеграва, травник, великий кроншнеп, кулик-сорока, сіра, велика біла і руда чаплі, великий і малий баклани, пелікани. Постійно зимують в дельті Дунаю 66 видів птахів, серед яких — річкові качки, сірий і білолобий гусаки, лебеді-шипуни і лебеді-кликуни.
Іхтіофауна заповідника налічує 90 видів риб, серед яких — чорноморська білуга і чорноморський лосось, які в Україні за межами Дунайського заповідника практично зникли. Треба сказати, що вода тут відрізняється за ступенем солоності: чим ближче до моря, тим вона солоніша. Тому в різних місцях Дельти можна зустріти як прісноводих, так і морських мешканців. У річкових протоках з низьким змістом солі водяться стерлядь, уклійка, білуга, чорноморський осетер, севрюга, дунайська макрель, короп, сом, щука, вусань. Стояча вода дунайських стариць і озер в Дельті — відповідне місце для карася, окуня, ляща. У приморській смузі, де вона більш солона, мешкають всілякі морські риби — від барабульки до камбали. Водоймища заповідника є шляхами міграцій осетра і дунайського оселедця, масового нересту сазана і нагулу його памолоді. Особливу роль ця акваторія відіграє в збереженні чорноморських стад прохідних осетрових риб. Серед всіх річок Чорноморського басейну лише в Дунаї ще зберігся їх природний нерест.
У 1999 р. Дунайський заповідник рішенням ЮНЕСКО був занесений до числа біосферних заповідників світового значення. У тому ж році було створено Міжнародний румуно-український біосферний резерват ЮНЕСКО «Дельта Дунаю».
