«У цій величезній фортеці (Євпаторії) є всього 24 мечеті. А найпрекраснішою, найвищою і найчудовішою є соборна мечеть Бехадир Герай-хана. У довжину і завширшки, від киблових дверей до міхрабу — 150 кроків. З лівого боку в цій мечеті є відбудоване місце, де високоповажні хани здійснюють намаз. Там є 2 високих мінарети. Один з них було зруйновано землетрусом. А на мінарет, що зберігся з правого боку я, негідний, піднімався. Спускаючись з мінарету, я налічив 105 кроків. Справді, ця будова — приваблива і радує душу. Вона знаходиться в багатолюдному місці міста, посеред базару. У цієї мечеті маленький прихід, в неї щаслива султанська доля. У цьому місті немає іншої такої мечеті, критої чистим свинцем, світлої, прикрашеної і упорядкованої. На цілий фарсах виблискує свинець її куполів. Перед її міхрабом — місце поховання султанів, їх дружин і дочок». Турецький мандрівник Евлія Челебі. який написав ці рядки, не забув назвати ім’я будівельника євпаторійської мечеті: «Ця будова Ходжа Мімар Сінана-аги ібн Абд-Аль-Маннана, який побудував в Істамбулі мечеть султана Сулеймана».
Ходжа Мімар Сінан... Подібно до того, як в давнину сім міст сперечалися за право іменуватися батьківщиною великого Гомера, так і в різних місцевостях Малої Азії і Балкан в наші дні існує безліч претендентів на право називатися батьківщиною цього великого турецького архітектора. Болгари переконані, що Сінан народився в родоському селі Широка Лико і був за національністю болгарином. А турки говорять, що Ходжа Сінан (1489-1578 рр.) був сином майстра-християнина з міста Кайсері; ще в дитинстві його відняли у батьків і обернули в яничари. Як би там не було, творчість Сіпана, як і творчість інших великих архітекторів, належить всьому людству.
Відомо, що Сінан дійсно в юності служив в яничарському корпусі, який набирався з дітей християн. їх насильно відбирали у батьків, обертали в іслам і ростили вірними слугами султана. Яничари складали добірну султанську гвардію, що втім, не заважало їм, подібно до преторіанців в Стародавньому Римі, час від часу влаштовувати перевороти і скидати неугодних султанів та садити на трон вихідців зі свого середовища.
Сінан здобув інженерну освіту і певний час належав султанському війську як військовий інженер. За своє довге життя (більше 90 років) архітектор побудував більше ста великих і малих мечетей, декількох десятків духовних училищ (медресе), більше тридцяти палаців. За його проектами зводилися лазні (хамам), мавзолеї (тюрбе), лікарні, караван-сараї, акведуки і мости. Кращим творінням Сінана стала всесвітньо відома мечеть Сулейманіє в Стамбулі. Вона була побудована в 1555— 1566 рр. як особиста мечеть султана Сулеймана І Прекрасного.
Одну з перлин щедра рука великого майстра створила в Євпаторії. Тут в 1552-1564 рр. його стараннями була зведена єдина в Криму багатокупольна мечеть. Вона ж стала найбільшою, найвеличнішою і найкрасивішою кримською мечеттю.
Мечеть Джума Джамі побудував хан Девлет-гирей І на згадку про своє сходження на престол. Незадовго до цього хан Адиль-Сахиб-гирей одержав від султана Сулеймана Прекрасного дозвіл зробити Гезльов (Євпаторію) ханським портовим містом. В Аділь-Сахиб-Гирея навіть зріла думка перенести сюди столицю Кримського ханства, проте утілити в життя цю ідею він не встиг: у 1551 р. його зняв з престолу Девлет-гирей, який повернувся зі Стамбулу. А через рік після цих подій Девлет-гирей почав будувати в Євпаторії величезну п’ятничну мечеть (Джума Джамі в перекладі означає «п’ятнична мечеть»; її ще називають Ханською мечеттю).
Основний матеріал, який використовувався при будівництві мечеті, — місцевий кримський камінь-черепашник, великі квадрати якого щільно приганяють один до одного. Квадратну в плані (13,5х13,5 м), з двома мінаретами по сторонах мечеть Джума Джамі було споруджено за принципом наростання об’ємів. Головний фасад оформлено п’ятьма арками, легкість яких контрастує з монументальним силуетом мечеті. Два яруси рідко розставлених вікон освітлюють двоповерхові бічні галереї, перекриті плоскими куполами на низьких восьмигранних барабанах (по три з кожного боку). Ще п’ять напівкруглих куполів піднімаються над притвором — чотири з них діаметром 5 м, а центральний — дещо більшого розміру. Із західної і східної галерей нижнього поверху можна потрапити всередину мечеті через бічні входи з порталами у вигляді високих кілеподібних арок.
Центральне приміщення відділяється від бічних галерей двоярусними аркадами. У протилежному від притвору боці створено нішу-міхраб, яка вказує напрям на Мекку. Міхраб мечеті Джума Джамі є неглибокою п’ятигранною нішею заввишки 4,5 м. Склепіння її складається з восьми лав різьблених і розфарбованих сталактитів. По краях — півколонки з капітелями, вгорі збереглися сліди написів арабською мовою. Праворуч від міхрабу підноситься під гостроверхим лускатим покровом піднята на висоту 4 м кафедра проповідника — мімбар.
Вінчає всю споруду напівкруглий купол діаметром 11 м, який стоїть на невисокому, шістнадцятигранному зовні і круглому всередині барабані, в кожній з граней якого прорізано вікно. Завдяки цим вікнам внутрішній простір мечеті виглядає світлим і просторим, наповнений м’яким розсіяним світлом. Висота залу в центральній частині досягає 22 м. Два ряди могутніх стовпів розділяють інтер’єр на три нефи; ширина бічних — по 4,65 м, центрального — 11,5 м.
За минулі сторіччя мечеть Джума Джамі неодноразово піддавалася переробкам і перебудовам. Східний мінарет, як припускають, звалився в XVII ст. в результаті землетрусу (в будь-якому випадку, під час відвідин мечеті Е. Челебі в 1666 р., його вже було зруйновано), західний розвалився в результаті страшної бурі, яка сталася в 1836 р. Реставрація, яка проводилася останнім часом, в значній мірі повернула творінню Сінана його первинний вигляд: було відновлено галерею головного входу, замінено за збереженими зразками втрачені архітектурні деталі. Зі східного і західного боку знову зметнулися на 35-метрову висоту мінарети — високі витончені башти з балконами і сходами всередині. З 1990 р. в мечеті Джума Джамі було відновлено богослужіння.
