Прекрасна рокайльна ратуша в Бучачі цілком могла б прикрасити столицю невеликої європейської держави або, в усякому разі, будь-яке велике місто. Її висока, увінчана шпилем башта піднялася над дахами будинків в 1751 р. Будувалася ратуша на кошти графа Миколи Потоцького (1712-1782 рр.), а проектував її відомий львівський архітектор Бернард Меретін, визнаний майстер пізнього бароко. У творчості Меретіна велику роль відігравала скульптура і його помічником в цій справі часто виступав скульптор Іоганн Георг Пінзель. Плодом сумісної творчості двох талановитих майстрів стала і бучацька ратуша — яскравий приклад синтезу архітектури і скульптури.
«Без сумніву, кращою ратушею всього краю і однією з кращих взагалі в Європі є по суті невелика, але дивно грандіозна будівля, що знаходиться в маленькому галицькому містечку, недалеко від Львова, — ми говоримо про ратушу в Бучачі, — писав в 1915 р. Г. К. Лукомський. — Дуже багата обробка в стилі пишного бароко XVIII століття покриває стіни і заповнює всі вільні місця. Соковиті пілястри розчленовують головний фасад на п’ять частин. Під вікном другого поверху кам’яні кронштейни незавершених (?) балконів, від яких розходяться, в’ються і спадають завитки рокайль. Лиштви вікон багато оброблені. Капітелі пілястрів корінфські. Над карнизом величезний атик, прорізаний овальними поглибленнями і прикрашений статуями і вазами. Особливо гарними є фігури, повні урочистого виразу і навіть пафосу. Загалом, архітектура будівлі дуже гарна і справляє іноді якесь фантастичне враження».
Ринкова площа, на якій Б. Меретін звів своє творіння, невелика за розмірами, тому архітектор, прагнучи додати споруді монументальності, спрямував її вгору. На двоповерховій, квадратній в плані підставі (14x14 м) він поставив двоярусну башту, увінчавши її 18-метровим шпилем. В цілях полегшення конструкції він був виконаний з дерева. Первинна висота ратуші складала 53 м, проте в 1811 р. дерев’яний шпиль згорів і більше не відновлювався, а отже в своєму нинішньому вигляді будівля має висоту 38 м. З архітектурних міркувань башта зроблена ширшою, ніж підстава, тому її стіни частково спираються на кам’яні консолі. Всередині будівлі є 12 приміщень, перекритих хрестовими зведеннями. У центральній частині влаштовані гвинтові сходи, що ведуть нагору, а в бічних — кімнати, частину з яких займали міські установи, а іншу частину орендували для своїх потреб торговці.
З нечуваною щедрістю і фантазією оформлена ратуша зовні. Пишний ліпний орнамент, характерний для пізнього бароко, із застосуванням мотиву аканта, раковин і маскаронів, численні пілястри з ліпними капітелями, лиштви вікон і обрамлення ніш буквально заповнюють фасади будівлі. Головний фасад підкреслений фігурним фронтоном складних контурів з рокайлоним картушем в центрі. Ратушу прикрашали 12 скульптурних композицій з 30 фігур, створених І. Г. Пінзелем. До наших днів дошли лише 7 композицій з 9 фігур, але і з того, що збереглося, можна зрозуміти первинний задум скульптора: у алегоричній формі Пінзель виразив ідею вічної боротьби добра із злом, світла з пітьмою, справедливості з насильством. Цю ідею втілюють Давид, що вражає Голіафа, богиня правосуддя Феміда, Самсон, що роздирає паща леву, Геракл, що вбиває Гідру, Нептун, що приборкує розгніване море, фігура невільника, що розриває пута. Кожна з композицій вражає експресією руху, виразними позами, неповторними силуетами, що запам’ятовуються. В жодній іншій пам’ятці України скульптура не знаходиться в такій нероздільній, гармонійній єдності з архітектурою.
Г. К. Лукомський відзначав підкреслену театральність цієї споруди, її ірраціональність — дійсно, якими раціональними доводами можна пояснити появу цього безперечного шедевра архітектури столичного масштабу в маленькому провінційному містечку? «Насправді, — пише Лукомський, — низка балконів — майже як ложі якогось театрального залу, призначені, вочевидь, для спостереження з них процесій і для того, щоб можна було повісити на їх бильцях строкаті, яскраві килими. Башта? Що містить вона в собі? Які сходи в ній можуть служити для сполучення, наприклад, 2-го з 4-м поверхом, і, нарешті, яким же чином освітлюється приміщення ратуші, що знаходяться безпосередньо під цією баштою? Втім, незважаючи на всі ці нераціональні дивності, башта приваблює значний інтерес і як рідкісна споруда стилю бароко, і як споруда, сповнена національного вираження. В усякому разі, її характер — не німецький і не французький: ряди балконів нагадують швидше Палермські барочні палаци. Всі ці декоративні ефекти додають будівлі винятковий інтерес».
Будівля ратуші реставрувалася в 1986-1991 рр. Тоді ж група наукових співробітників Львівського інституту декоративно-прикладного мистецтва під керівництвом професора Дмитра Крвавича відновила дві з семи скульптур, що збереглися. На жаль, повністю відновити скульптурне оздоблення ратуші не є можливим. Але навіть з втратами ця видатна пам’ятка є найкращим витвором цивільної архітектури України XVIII ст.
