Перші письмові згадки про село Низкиничі відносяться до XV сторіччя. Родове володіння магнатської сім’ї Кисілів, воно розташовувалося на схилах пологого пагорба, по обидві сторони невеликого струмка. Проте в XX ст. тут почалися розробки вугілля, поблизу виросло шахтарське місто Нововолинськ і село було вимушене «переїхати». На колишньому місці залишилася стояти тільки пятиглава Успенська церква, побудована в XVII ст. київським воєводою Адамом Кисілем (1600-1653 рр.), одним з найбільших політичних діячів Річі Посполитої того часу. Крупний магнат, до голосу якого прислухалися у Варшаві, він був очільником інтересів української православної шляхти і не раз виступав в польському сеймі і сенаті на захист українського народу, від імені польського уряду брав участь в переговорах з козаками. Кисіль був переконаний, що обидві сторони повинні і здатні відшукати компроміс у взаємовідносинах, не вдаючись до насильницьких дій. За це його обливали брудом войовничі радикали з обох таборів: поляки називали «зрадником», «холопом», «гадюкою», українці говорили, що кістки у Кисіля руські, а обросли польським м’ясом. Проте глибоко відданий інтересам України Кисіль був мудріший за багатьох своїх сучасників і бачив набагато далі за них.
Адам Кисіль заснував на Волині три монастирі, одним з яких став Низкиницький з Успенською церквою. Вона зведена на місці старої фамільної церкви-усипальні Кисілів, де поховані прадід, батько і інші родичі київського воєводи. В Успенській церкві похоронений і сам Адам Кисіль.
Храм в Низкиничах був побудований в 1643-1653 рр., останніми роками життя київського воєводи, і освячений в 1653 р. У його зовнішності гармонійно злилися форми ренесансної і української архітектури. У плані церква має форму хреста, в західному рукаві якого влаштовані три входи, прикрашені порталами з білокам’яним різьбленням в стилі Ренесанс. Особливий лад пропорцій, масивність, незвичайна форма куполів роблять Успенську церкву в Низкиничах найбільш яскравим твором волинської школи архітектури XVII ст.
Висота центрального підкупольного простору складає 27 м. У його вітрилах в обрамленні пишних рослинних орнаментів поміщені ліпні герби роду Кисілів. Різьблений триярусний іконостас оригінальний форми відноситься вже до XVIII ст.
У ніші південно-західного пілону знаходиться створене з мармуру поколінне скульптурне зображення Адама Кисіля — видатний витвір українського мистецтва XVII ст. Київський воєвода зображений в бойовій зброї — латах і сталевих рукавицях. Нижче за статую закріплена мармурова дошка з латинським написом, зробленим від імені дружини Кисіля Анастасії: «Перехожий! Зупинися, читай. Цей мармур розповість про славного нащадка роду Світольда, славу і опору держави — Адама з Брусилова Кисіля, який був каштеляном чернігівським, потім воєводою брацлавським і київським, чоловіком, який відзначився в битвах твердістю і далекозорістю. Переможця в боях при Сигизмунді, а за часів Владислава людину, яка прославилася в справах проти Москви. Будучи послом в Москві, він схилив царя дати клятву на вірність укладеному договору про приєднання до королівства Сіверського князівства; як його правитель, із славою підтримував в ньому порядок. Відзначився під Хотином проти турок, в Пруссії проти шведів. У декількох справах проти повсталих козаків примусив їх поклонитися королю Яну Казимиру... Життєва нитка обірвалася на Брестському сеймі. Я хотіла, щоб ти знав, що люди пам’ятають про це. Плач по втраті цього знаменитого чоловіка, якого я оплакую разом з його гідними громадянами, хай буде пам’ятником тобі... Прощавай...»
У крипті під храмом знаходяться гробниці сім’ї Адама Кисіля і родичів. Тут можна побачити ще одну цікаву пам’ятку українського мистецтва XVII ст. — саркофаг Адама Кисіля, виготовлений майстрами з Володимир-Волинського. Він прикрашений орнаментом, гербами, арматурами, на заківці саркофага представлені різні епізоди військової біографії покійного. Цікаво, що цей саркофаг спочатку призначався для Миколи Кисіля, брата київського воєводи, загиблого під Вінницею від рук козаків Богуна, про що свідчить напис, що зберігся: «Микола з Брусилова. Черкаський. Синицький. Староста. Полковник».
На початку 1960-х років, коли комуністи закрили храм, статуя Кисіля і саркофаг були по-варварському пошкоджені. Реставраторам коштувало великих зусиль повернути до життя ці видатні витвори українського мистецтва. У 1998 р. Успенський храм був переданий православній чернечій общині.
