Архітектор, автор низку споруд на Харківщині, Сумщині, Чернігівщині та планів забудови міст Слобідської України (1781-1810 рр.).
Народився у м. Охтирці на Сумщині. У 1770-х роках навчався у Харківському колегіумі та в Москві у відомого російського зодчого В. Баженова, разом з яким брав участь у спорудженні Кремлівського палацу. Після повернення в Україну П. Ярославський майже 30 років був архітектором Слобідсько-Української губернії.
У Харкові за його проектами споруджено будинок намісника (1782-1785 рр.), провіантський склад для зберігання міських запасів зерна у стилі класицизм (1785-1787 рр., пл. Поезії, 7, нині магазин «Домотехніка»), поштову станцію (1804 р.). Комплекс будівель П. Ярославського зберігся на вулиці Полтавський шлях: на межі XVIII-XIX ст. архітектор надав цій частині міста регулярний характер з вуличною «сіткою», яка майже у незміненому вигляді існує й досі. Там збереглася будівля Приказу громадського прозріння (пров. Клубний, 3, частково перебудовано). На розі колишнього Кузинського провулку і Полтавського шляху вирізняється класична садиба купця Кузіна (вул. Дмитрієвська, 14, нині обласне Бюро судової медицини), один з будинків якої було споруджено П. Ярославським. На протилежному боці вулиці у будинку, декорованому, як і будинок Кузіна, пілястрами іонічного ордера і фронтоном, розміщувалась перша аптека Приказу громадського призріння (1786 р., вул. Полтавський шлях, нині гуртожиток). Ще один витвір П. Ярославського — єдина громадянська споруда садибного типу, що в незмінному вигляді збереглася з кінця XVIII ст. (вул. Академіка Павлова, 46, нині корпуси лікарні) прикрашено рустом, зубчастим карнизом та чотириколонним портиком.
Будинок генерал-губернатора у Харкові почали будувати архітектори М. Тихмєнєв та А. Вільянов, а завершив П. Ярославський. У ньому 1804 р. було розташовано перший в Україні університет. Ця невелика будівля вирізняється гармонійністю пропорцій та вишуканістю класичних деталей — пальмет, ваз у нішах, рустованими стінами, малюнком іонічних пілястр (1767-1776 рр., вул. Університетська).
У Чернігові та Новгороді-Сіверському П. Ярославський проектував будівлі урядових установ; у селах Бабаї, Костянтинівка та Пархомівка1.
П. Ярославському дослідники архітектури приписують і авторство садибно-палацового комплексу поміщиків Шидловських у с. Старий Мерчик Валківського р-ну Харківської обл. Його вважають одним із кращих архітектурних ансамблів Східної Європи часу переходу від бароко до класицизму. Ще у 1891 р. садибу було оголошено історичним заповідником. До неї належать споруджені у 1770-х роках з цегли палац, службовий будинок, два флігелі, комора та штучний грот над рікою Мерчик, а також родинна усипальниця Шидловських — Всіхсвятський храм (1760 р.). Садибний парк на окремих ділянках сплановано як регулярний, на інших — пейзажний. Сьогодні ці будівлі (у яких з 1920-х років до 1997 р. розташовувались агрономічна школа та ветеринарний технікум) потребують негайної реставрації. Така сама доля спіткала й парк: безслідно зникли павільйони, альтанки і двоповерхова ротонда, лави. Враховуючи таке становище, палацово-парковий комплекс «Старомерчанський» у 1999 р. оголошено пам’яткою культурної спадщини національного значення і занесено до Списку історичних населених пунктів України і Державного реєстру національного надбання.
1 Покровська сільська церква у стилі класицизму в сучасному Краснокутському p-ні Харківської обл., Сумах та Охтирці — церкви (1782, 1783, 1790, 1797 та 1808 рр.). Цегляну Введенську церкву, розташовану у дзвіниці Покровського собору Охтирки, побудовано у 1774-1784 рр. у стилі бароко з елементами класицизму. Кругла у плані (належить до типу «ротонда»), вона має центричну пірамідальну трьох’ярусну композицію, декорована 48 колонами.
Історія садиби розпочалася задовго до спорудження палацу — наприкінці XVII ст., коли полковник Ізюмського слобідського козацького полку Шидловський спорудив тут свій будинок. У 1770-1780-х роках його нащадок дворянин Г. Шидловський на цьому місці побудував мурований палац — найстарішу, відому в Україні споруду у стилі раннього класицизму. Його проект приписують і славнозвісному італійцеві Б. Растреллі, і відомому росіянину В. Баженову. Але, за версією відомого дослідника архітектури Г. Лукомського, проект палацу втілив у життя П. Ярославський. Творцем же проекту гіпотетично міг бути відомий просвітник Харківщини О. Паліцин — людина прогресивних поглядів, послідовник французьких гуманістів XVIII ст., колишній ад’ютант П. Рум’янцева-Задунайського. Про його літературну діяльність (зокрема переклади творів Ж.-Ж. Руссо) схвально відгукувались російські просвітники О. Радіщев, Г. Державін, а П. Вяземський порівнював Паліцина з Вольтером. У маєтку Полівка на Сумщині (де О. Паліцин мешкав у 1767-1816 рр.) зберігалися зібрання творів живопису та графіки. У будинку О. Паліцина збиралися кращі представники Харківщини — дворянство, архітектори, художники і письменники, які жартома називали себе «академією». Саме в цьому колі інтелігенції виникла ідея створення першого в Україні університету в Харкові (1804 р.), і саме члени «академії» першими почали збирати для цього кошти. Бував там і П. Ярославський, який листувався з власником Полівки. До кола друзів О. Паліцина належав і Г. Шидловський — власник садиби у с. Старий Мерчик. За проектом О. Паліцина споруджено храм Іоанна Предтечі у с. Штеповка на Харківщині. Дослідники припускають, що саме О. Паліцин спільно з П. Ярославським могли розробити проект Старомерчанського палацового комплексу, хоча вагомих доказів цієї гіпотези нема.
Для спорудження двоповерхового палацу обрано пагорб над ставками, на терасованих схилах якого розташовано парк. Прямокутний у плані палац має заокруглені торцеві кути, а монументальності йому надає високий цоколь. На першому поверсі розташовано анфіладу приміщень (вітальні та будуар) прямокутного та криволінійного планування, що завершується овальною залою (нині поділеною перекриттями на два поверхи). Декор палацу насичений ліпниною; його фасад декоровано пілястрами, колонами з канелюрами та іонічними капітелями, оздоблено ліпними гірляндами і схрещеними гілками лавра та дуба, рустованими віконними отворами. Вхід декоровано трьома арками. Напівкруглі бічні фасади поділено пілястрами та облямуванням віконних отворів. Ризаліти фасадів, що виступають обернено у двір з флігелями і в партерний сад зі сходами до ставків, оздоблені скульптурними вазами, вміщеними у циліндричних нішах. Завершує споруду карниз складного профілю, декорований медальйонами.
