Я люблю картину Ярошенко
«Всюду жизнь». Люблю ее давно.
Посмотрите: вот глядит с простенка
мальчик сквозь тюремное окно.
Вспомнив на минуту, не забудьте,
как мальчонка, улыбаясь нам,
Смотрит сквозь заржавленные прутья
и бросает крошки голубям.
А вокруг ребенка арестанты с добрыми
морщинками у глаз.
Жизнелюбы, мастера, таланты, чьи
шедевры не дошли до нас.
Жизнь им застилала ясны очи,
убивала — не могла убить,
А они ее любили. Очень!
Завещали нам ее любить.
Марк Лисянський
Художник-реаліст, жанрист, портретист і пейзажист; «військовий за фахом, митець за покликанням», автор понад двох тисяч картин. Для його манери притаманні не живописні ефекти (М. Ярошенко не був професійним художником), а філософський підтекст картини, яким він сповна компенсував брак досконалої техніки.
Микола Ярошенко народився у Полтаві у родині відставного генерал-майора. Військову освіту здобув у Полтавському кадетському корпусі та в Петербурзі — у Павловському училищі та Михайлівській артилерійській академії. Понад 20 років служив у Арсеналі (завод з виготовлення патронів і боєприпасів), 1892 р. пішов у відставку у чині генерал-майора. Під час служби начальником заводської майстерні молодий штабс-капітан М. Ярошенко часто спілкувався з робітниками. Це вплинуло на формування його демократичного світогляду й вибору соціальних тем для картин.
Живучи у «північній столиці», М. Ярошенко часто бував в Україні: відвідував матір, товаришував з полтавськими художниками Г. Мясоєдовим, В. Волковим, І. Зайцевим; спілкувався з українською інтелігенцією; брав участь в організації 11 пересувних виставок у Полтаві. Навчався у петербурзькій Рисувальній школі та (як вільний слухач) у професора І. Крамського1 в ПАМ (1867-1874 рр.). У 1880-1895 рр. він багато подорожував мистецькими центрами Західної Європи, Палестиною та Єгиптом; бував на Уралі, Поволжі, Північному Кавказі та у Криму.
У 1876 р. за картину «Невський проспект уночі» (не збереглася) М. Ярошенка прийняли до Товариства пересувних виставок і обрали до його правління. Понад десять років він разом зі своїм учителем Крамським (їх називали «совістю і розумом» руху художників-передвижників) керував Товариством.
1874 р., одружившись з Марією Наротіною (яку художник зобразив у «Жіночому портреті»), М. Ярошенко поїхав з дружиною у весільну подорож: спочатку — до Полтави, потім — на Північний Кавказ, у П’ятигорськ. Кавказ настільки вразив Ярошенка, що він придбав у слободі Кисловодській (нині м. Кисловодськ) «Білу віллу», де відпочивав улітку в оточенні численних друзів і гостей: композитора й піаніста Є. Рахманінова, співаків Ф. Шаляпіна та Л. Собінова, режисера К. Станіславського і письменника Г. Успенського, фізіолога І. Павлова, хіміка Д. Менделєєва; художників І. Рєпіна, М. Нестерова, М. Ге, А. Куїнджі.
1 Іван Кримський (1837-1887 рр.) — російський художник, віртуоз жанрового та портретного живопису. Одне з найвідоміших його полотен — «Портрет невідомої» (1883 р.).
М. Ярошенко помер у Кисловодську від серцевого нападу наступного дня після того, як, рятуючись від дощу, біг з гори (де був на натурних замальовках) додому. Похований неподалік «Білої вілли» — поряд з Миколаївським собором. Надгробок з бюстом М. Ярошенка виконав український скульптор-передвижник Л. Позен. 1962 р. у Кисловодську створено його меморіальний музей.
М. Ярошенко створив низку портретів видатних діячів культури: художників М. Ге та І. Кр омського, письменників В. Короленко, М. Салтикова-Щедріна та Г. Успенського, поета О. Плещеева, істориків К. Кавеліна та В. Соловйова, актриси П. Стрепетової, хіміка Д. Менделеева. Портрети членів родини художника («Жінка з кішкою», «За читанням газети») належать до камерних: у них наявні елементи ліричності та жанровості, виражено індивідуальний характер конкретної особи.
Одним із перших серед російських і українських художників М. Ярошенко створював драматичні полотна з життя простих людей, прогресивної студентської молоді та революційної інтелігенції. Найвідомішими жанровими творами соціального звучання (які відтворюють дійсність з ліризмом та глибоким психологізмом) є «Кочегар» та «В'язень» (обидва — 1878 р.), «Сестра милосердя», «Біля Литовського замку», «Студент» та «Старе й молоде» (усі — 1881 р.), «Причини невідомі», «На гойдалці» (1888 р.). Українській тематиці присвячено полотна «Каліки під Києвом», «Жебраки з Києво-Печерської лаври», «На колисці».
В одній з найвідоміших картин — «Всюди життя» (Третьяковська галерея) — художник зі співчуттям розповів про світлі хвилини у житті в’язнів тюремного вагона: на першому плані за заґратованим вікном зображено жінку з хлопчиком, які кидають хлібні крихти голубам. Уперше цю картину демонстрували 1888 р. на 16-й пересувній виставці й вона викликала бурю дискусій. Глядачі й досі сперечаються про те, що хотів висловити художник: що в тюрмах і на засланні перебували не злочинці, а звичайні люди — жертви політичної та соціальної несправедливості. Хотів показати людяність тих, кого не схотіло прийняти суспільство.
Ще одне відоме полотно М. Ярошенка — «Курсистка» (1883 р.) — свого часу справляло на сучасників незабутнє враження: вони бачили перед собою образ «нової жінки» — представниці покоління жінок, які не бажали миритися з тією обмеженою роллю, що їм відводило «патріархальне» суспільство. Моделлю для художника стала слухачка Вищих жіночих курсів у Петербурзі Анна Дітріхс. Ця картина має кілька авторських варіантів, які експонують у Києві та Калузі.
Для картини «Кочегар» М. Ярошенку позував робітник петербурзького патронного заводу. Цей образ є одним з перших портретів робітників у історії вітчизняного мистецтва. Тогочасна критика зазначила, що автор симпатизував не лише своєму герою, а й робітничому класу в цілому.
Картину «Біля Литовського замку»1 військове начальство М. Ярошенка визнало виявом протесту проти дійсності й засудило автора до тижневого домашнього арешту, після чого його викликали для надання пояснень до самого міністра внутрішніх справ, а картину вилучили з експозиції пересувної виставки 1881 р.
Крім жанрових полотен і портретів, М. Ярошенко створював пейзажі, зокрема мальовничі куточки Північного Кавказу — «Тебердинське озеро», «Березова балка в Кисловодську», «Сюжет з гірською річкою», «Виверження вулкану», «Ельбрус».
Твори М. Ярошенка зберігаються в музеях України та Росії, зокрема у Третьяковській галереї (їх придбав на художніх виставках сам П. Третьяков); Російському музеї у Санкт-Петербурзі; Харківському, Самарському та Калузькому художніх музеях; Київському музеї російського мистецтва; Картинній галереї уральського Єкатеринбурга. 55 картин художник заповів рідному місту, вони стали основою для створення 1917 р. Полтавського художнього музею, в якому є галерея мистецтв ім. М. Ярошенка. Там перебуває одна з останніх картин М. Ярошенка — «Іуда», під час роботи над якою художник робив натурні етюди у Палестині. Там само, у Полтаві, зберігається і портрет М. Ярошенка роботи М. Нестерова.
Дев’ять робіт М. Ярошенка є в Калузькому художньому музеї, до якого вони надійшли 1919 р. з маєтку дружини брата художника — Єлизавети Ярошенко. Останню — освічену й сучасну жінку — зображено на картині М. Ярошенка «Портрет дами з кішкою», створеній у традиціях живопису художників-передвижників.
1 Литовський замок — кримінальна в’язниця у Петербурзі, в якій утримували політв’язнів та учасників робітничих страйків.
