Якщо спитати пересічних людей «Хто винайшов кінематограф?», хтось знизає плечима, не знаючи відповіді, хтось впевнено назве імена французів братів Люм’єрів. І лише одиниці знають про справжнього винахідника кіно — українського механіка-самоука Йосипа Тимченка.
Йосип Андрійович Тимченко народився 1852 р. у с. Окіп на Харківщині в родині кріпака. Хлопець закінчив церковно-приходську школу, з дитинства цікавився технікою, а у віці 15 років почав працювати в механічних майстернях Харківського університету, невдовзі ставши кращим її механіком. Тут учителем Тимченка став талановитий механік, оптик, фізик Олександр Едельберг.
1873 р. Йосип разом із друзями захопився ідеями Міклухо-Маклая і вирушив до Одеси, щоб звідти потрапити до Океанії. Але імпровізована експедиція розвалилася, друзі повернулися до Харкова, а Тимченко вирішив залишитися в Одесі. Юнак пішов працювати на судноремонтний завод Російського товариства пароплавства й торгівлі і 24 березня 1880 р. отримав посаду механіка майстерень Новоросійського університету, обійшовши трьох конкурентів. Майстерня містилася в занедбаному приміщенні, оскільки університет не мав достатньо коштів для її утримання. На власні кошти винахідник взяв у банку кредит 15 тисяч карбованців (при цьому, великодушно запропонувавши сплачувати 7 тисяч карбованців відсотків з власної кишені — і це маючи зарплатню 36 карбованців на місяць!), щоб побудувати приміщення майстерень, де на першому поверсі розташовувались власне майстерні, а на другому — житлові приміщення для учнів, кабінет Тимченка та помешкання його родини. Майстер поставив перед університетом єдину вимогу, щоб будівля на Преображенській вулиці належала не позикодавцеві, а безпосередньо університету.
Йосип Тимченко був автором великої кількості оригінальних винаходів — метеорологічних, фізичних і астрономічних приладів, деякі з них було відзначено чотирма золотими та трьома срібними медалями на всеросійських і міжнародних виставках. 1875 р. він розробив пристрій для перевірки манометрів парових котлів — до того їх возили перевіряти в Глазго (Шотландія). Того самого року сконструював електричний годинник, який подарував губернаторові, а той надіслав до Петербурга імператору, та, на жаль, цінний подарунок загубився дорогою. Винахідник брав участь у створенні першої моделі автоматичної телефонної станції Фрейденберга. Йосип Тимченко був автором багатьох пристроїв для Одеської обсерваторії — зокрема механічного пристрою для стеження за рухами небесних світил по орбітах, численних метеорологічних приладів (таких як анеморумбограф, який автоматично записував силу і напрям вітру), ртутний барограф, сейсмограф, дощограф, астрограф тощо. Прислужився винахідник також і медицині — розробив мікрохірургічні прилади для офтальмологічних операцій. Окрім того, він розробив електричний сигналізатор для телеграфних проводів на залізниці та електричний апарат для паровозів, що визначав пошкодження колії.
Та чи не найголовнішим його винаходом став розроблений улітку 1893 р. разом з професором Московського університету фізиком Миколою Любимовим стрибковий механізм — так званий «слимак», який було застосовано для вдосконалення стробоскопа. Його використовували для забезпечення переривчастого руху зображень під час проекції на екран. Принцип дії цього механізму став основою нового апарата — кінескопа, у створенні якого брав участь винахідник Михайло Фрейденберг.
У листопаді 1893 р. у фойє готелю «Франція» на розі Дерибасівської та Колодязного провулку відбулася публічна демонстрація двох фільмів, знятих кінескопом на Одеському іподромі: «Вершник» та «Метальник списа». Анонс у газеті «Одеський листок» від 7 листопада викладено так: «Відкрилась художня виставка живих фотографій, що рухаються за допомогою електричної машини». Демонстрація відбувалася за допомогою цього апарату, до якого приєднувалася так звана «свічка Яблочкова» — дуговий освітлювальний пристрій. Сеанси з успіхом тривали до 20 грудня 1893 р., щодня, з 11-ї ранку до 11-ї вечора. А 9 січня 1894 р. на шостому засіданні секції фізики IX з’їзду дослідників природи та лікарів Російської імперії Тимченко за допомогою свого винаходу демонстрував зображення на великому екрані. Учасники з’їзду дуже схвально сприйняли винахід, висловили авторові подяку. Фактично, протокол цього засідання, надрукований 11 січня 1894 р., залишився єдиним свідченням того, що Тимченко винайшов подібний апарат раніше за Люм’єрів, які оприлюднили свій винахід лише 28 грудня 1895 р.
Утім апарат Йосипа Тимченка не було запатентовано, а от апарат французів отримав патент у лютому 1895 р. Дивовижно, але брати Люм’єри, а точніше, Луї Люм’єр, зробили такий самий винахід через півтора роки, проте саме вони здобули світову славу винахідників кінематографу. Тимченко не був бізнесменом, на відміну від французів, що мали фотофірму з філіями майже у всіх провідних країнах світу. Вітчизняні промисловці винаходом не зацікавились, а сам Тимченко коштів на вироблення кінескопів не мав. Натомість Люм’єри активно просували свій винахід на ринок і невдовзі стали відомими не лише у Франції, а й по свій Європі та Америці.
За гіркою іронією, саме в Одесі 18 серпня 1896 р. відбувся перший в Україні платний кіносеанс. Французькі кіномеханіки Поль Декор і Маріус Шапюї привезли до «Південної Пальміри» винахід Люм’єрів. Імовірно, на тому історичному сеансі був присутній і Тимченко, який цікавився всіма новинками в галузі техніки, а от що він відчував — можна лише здогадуватися...
Його життя після винаходу було складним. Керівництво університету тримало зарплатню геніального механіка на жалюгідному рівні, а згодом і зовсім звільнило його з посади й викинуло з будинку, який він фактично побудував, — там мала розміститися протичумна лабораторія. Ображений Тимченко у липні 1910 р. надіслав листа ректорові університету: «Не бачу причини, за якої в даний момент маю нести важке і, смію думати, незаслужене покарання, як повне зруйнування моєї майстерні й усього мого діла, створеного наполегливою, довготривалою і сумлінною працею». На власні кошти винахідник винайняв приміщення, куди перевіз родину та устатковання, втім невдовзі рада університету надала йому кошти на обладнання майстерні для замовлень військового відомства. Але в штаті університету на посаді університетського механіка Йосипа Андрійовича було поновлено аж через 10 років, уже за радянської влади.
Кінескоп Тимченка й досі зберігається в запасниках Політехнічного музею в Москві. А от ім’я талановитого винахідника нещодавно виринуло із забуття: 2007 р. в Одесі на Другому міському кладовищі встановили пам’ятник Йосипу Тимченку — творцеві першого у світі кінознімального апарата, а на будинку, що на вулиці Преображенській, де він мешкав і творив, встановлено пам’ятну табличку.
