Сьогодні, в день пам'яті святих апостолів Петра і Павла хочу в першу чергу звернути вашу увагу, парафіяни, на їх небайдужість, на їх пасіонарність та прагнення більшого. Звідки це в апостолах? А це закладено Богом у кожну людину, ще з часів нашого створення. Бо Господь творив творчу та небайдужу людину.
Ось як це було. Під кінець шостого дня творіння, Господь подивився на створених Ним істот, і вирішив створити людину. Найбільш людиноподібними були мавпи, тож Господь звернувся до них:
- Злізайте з дерев, мавпи, будемо з вас люди робити, та вчити на двох ногах рівно стояти!
- Да какая разница! – заверещали мавпи, і залишилися на деревах у 95 кварталі.
Тоді Господь зіткнув плечима, взяв в долоні ПОРОХ, і з ПОРОХУ зробив людину, вдихнув в неї життя, та поставив над усім створінням. Про це розповідається в книзі Буття, 2 глава 7 стих.
От з того часу людина, котра створена з ПОРОХУ созідає, а мавпи лише скачуть з голими задами і заздрять, та весь час шукають нагоди вхопити щось в людей з ПОРОХУ, вкрасти, та пробухать.
Отакий креаціонізм, малята.
Але люди з ПОРОХУ не впадають у відчай, вони продовжують свою активну творчу діяльність, створюють прекрасне (до речі, краса — це головний критерій божественності), будуть країни, оброблюють поля, допомагають один одному, і навіть мавп підгодовують із жалості. Шкода їм мавпочок. Так вони і називаються: ПОРОХОботи.
Користуючись нагодою, щиро вітаю всіх Петрів та Павлів з їх Днем Ангела, особливо нашого гетьмана Петра Олексійовича. Бажаю всім нам натхненних нових перемог, розбудови прекрасної України, та світового панування українців.
І нехай Господь, за молитвами святих першоверховних апостолів, благословить всіх нас, людей з ПОРОХу, порохобратів і порохосестер.
