У 14 кілометрах від Ужгороду, біля села Невицьке, на високому порослому лісом гірському відрогу похмуро темніють стіни і башти старовинного Невицького замку. Багато століть тому будівельники обрали для цієї твердині на рідкість вдале місце: замок стоїть на висоті 260 м над рівнем моря, захищений з півночі гірським струмком Вайда, а із заходу — річкою Уж. Колись він контролював важливий стратегічний маршрут з Угорщини через Ужокський перевал до Галицького князівства та Польщі. Як свідчать матеріали археологічних розкопок, Невицький замок було закладено на межі XII—XIII ст. і за свою довгу історію його принаймні тричі перебудовували.
Найперші споруди замку були дерев’яними. Перші згадки про нього пов’язані з феодальною війною 1317—1322 рр., яка спалахнула в Угорщині після смерті останнього короля з династії Арпадів. Частина угорських аристократів висунула кандидатом на престол італійського принца Карла Роберта Анжуйського. Інша партія активно чинила опір цьому. Невицький замок став одним із оплотів бунтівних баронів. Вони намагалися одержати допомогу з Галицької Русі і навіть пропонували одному з князів (у той час Галицько-Волинською землею управляли брати-князі Андрій і Лев Юрієвичи) угорську корону. Але галицькі князі в ту пору були стурбовані боротьбою з татарами і внутрішніми розбратами, тому не могли надати угорським повстанцям значну допомогу. У 1317 р. загони супротивників нового короля були розбиті, частина їх пішла до Галичини. Невицький замок перейшов у володіння Яна Другета, який прийшов до Угорщини з Італії разом з Карлом Робертом. Проте супротивники нового короля не склали зброю. У 1317-1322 рр. повстання проти Карла Роберта очолив ужгородський жупан Петер Пете, до якого приєдналися і закарпатські селяни. Захопивши Невицький замок, бунтівники перетворили його на свій опорний пункт. Проте в 1322 р. повстанців було розбито, і замок повернувся у власність родини Другетів.
У XIV ст. замість старих дерев’яних укріплень збудували кам’яні стіни і башти, керуючись при цьому зразками італійських фортифікаційних споруд. Будівництво розтягнулася на багато десятиліть і закінчила його одна із представниць роду Другетів, яку народний переказ іменує як «Поган-дівча» («Зла діва»), — за погану вдачу. З її ім’ям пов’язана одна з народних легенд про доброго і справедливого короля Матяша (Матяш Корвін перебував при владі в 1458-1490 рр.).
У XVI-XVII ст. Невицький замок залишався у володінні представників родини Другетів. Як спадкову рису сучасники незмінно виділяють буйну та неспокійну вдачу Другетів. Надзвичайно поганий характер мав Гашпар Другет, який володів Невицьким замком наприкінці XVI сторіччя. Це був досить характерний для середньовіччя тип барона-розбійника. Він нападав і на селян, і на своїх сусідів-феодалів, і в результаті скривджені ним люди вимушені були звернутися за допомогою до короля. Несподівано напавши на Невицький замок, дворянське ополчення і загін королівських військ змогли захопити цю майже неприступну твердиню, проте Гашпару Другету якимось чином вдалося врятуватися.
Останнім власником замку з роду Другетів був Дьєрдь III Другет. У ту пору в Закарпатті розгорнулася запекла боротьба між трансільванськими князями та австрійськими Габсбургами, яка носила як політичний (трансільванські князі претендували на роль об’єднувачів Угорщини, а Габсбургам належала угорська корона), так і релігійний (Габсбурги захищали католицьку церкву, тоді як князі Трансільванії були протестантами) характер. Могутні Другети дотримувалися проавстрійської орієнтації і були однією з основних опор Габсбургів в Закарпатті. У 1644 р. трансільванський князь Дьєрдь Ракоци II захопив Невицький замок і зруйнував його. З того часу замок спорожнів. Ця, загалом, сумна обставина, врятувала його від усіляких наступних перебудов. В архітектурному відношенні споруди замку збереглися до наших днів фактично в первозданному вигляді, вони являють собою яскравий приклад середньовічної оборонної архітектури.
Будівельники Невицького замку вміло використали особливості місцевості і створили досить могутню для свого часу фортифікаційну споруду. Захопити його можна було лише в результаті сприятливого збігу обставин або шляхом тривалої облоги. Зовні замок оточено глибоким ровом, видовбаним в скелі. З боку річки, там, де замкова гора круто обривається вниз, схил укріплено підпірними стінами. За ровом тягнеться зовнішня оборонна стіна з двома круглими баштами, потім слідує другий, внутрішній рів, який розділяє зовнішню стіну і основні замкові споруди. З південного боку до них примикає двоповерхова башта-донжон, а з південного заходу замкові корпуси з’єднуються кам’яними стінами з шестикутною надворотною баштою.
Замкові корпуси, побудовані в першій половині XIV ст., утворюють овальний внутрішній двір розмірами 35x12 м. У деяких приміщеннях південного корпусу збереглися залишки камінів. У дворі створено колодязь діаметром 3,5 м, який було видовбано в скелі і викладено каменем.
З 1880-х років Невицький замок був популярним туристичним об’єктом, провели навіть часткову реставрацію. Але потім почалася Перша світова війна, замок знову занепав. У 1970-1980-х роках була знову проведена його реставрація та консервація.
