Я багато думав, чому Росія не завоювала нас у 2014. Об'єктивно, росіяни могли без проблем взяти Київ. Нагадаю, тоді українська армія їздила на фронт автобусами, бронік кожен купував собі сам, а боєздатних військ набиралося десь близько 4 тисяч воїнів.
Боялися спротиву? Мільйонна російська армія плюс мільйонів десять колаборантів серед насєлєнія України цю проблему вирішували. Боялися міжнародної спільноти? Та мали вони її в носі! Після Криму в Кремлі отримали чіткий сигнал: можна. Може, відключили б SWIFT на півроку і ввели санкції на продаж матрьошок. Все. Це не те, що їх стримувало.
В 2014 росіян зупинила наша токсичність для імперії. Ми надто інші. Говорити з владою з позиції вільної людини у нас в крові. Смішно, але в анексованому Криму цілком собі ватні ватники, які вітали окупацію, роблять імперії нерви. За пляжі і забудову вони там двіжують так, як в Росії давно розучилися двіжувати. Пишуть листи Путіну, бложать, виходять на вулиці. І це ватний Крим. А уявіть собі Київ, Дніпро, Львів, Тернопіль?
Росії не можна нас завойовувати. Ми – це двіж. Це поганий приклад Воронєжу і Москві, Твєрі і Пітєру. Бо в імперії не може бути двіжу. Там має бути стабільність і любов до влади. А ми зовсім не такі. З Україною у своєму складі імперія приречена. Особливо зараз, коли разом із ціною на нафту сипляться всі їхні скрєпи.
Білоруси зараз б'ються не проти Лукашенка, а за свою незалежність. Навіть, якщо Лука переможе, все буде недаремно. Бо протестами білоруси зараз здобувають токсичність для імперії. Запобіжник від анексії.
Підтримаємо наших білоруських братів! Їм зараз тяжче, ніж було нам. Тому я прийму будь який результат їхньої боротьби із вдячністю, гордістю за них і глибокою шаною героям-білорусам.
