У ніч з 20 на 21 серпня 1968 року Москвою було задушено "Празьку весну". До Чехословаччини зайшли 7 тисяч танків та більш ніж 300 тис. радянських, польських, німецьких, угорських та болгарських військ. Було зрозуміло, що таку армаду чеська армія зупинити не зможе. Вона і не намагалася. Лідер "весни" Перший секретар Комуністичної партії Чехословаччини Александер Дубчек та президент країни Людвіг Свобода підписали акт "капітуляції" (Московський протокол).
Це усім відомо.
А от що залишилося за лаштунками.
Радянський режисер Андрій Кончаловський мав друзів у найвищих ешелонах партійної номенклатури СРСР. І ось що він згадував:
"Проект Дубчека щодо децентралізації економіки отримав назву «соціалізм з людським обличчям». Ми дивилися тоді з подивом, з захопленням на те, що відбувалося в Празі. На відміну від моїх друзів з ЦК, які побоювалися, що все це може привести до трагічних наслідків.
Власне, так і сталося. Радянські сталіністи, скориставшись тим, що Чехословаччина швидко стає на антирадянські позиції, ввели танки в цю країну і негайно поставили хрест на всіх реформах в СРСР, мотивуючи тим, що подібні реформи можуть привести до такої ж катастрофи - обуренню радянського народу проти всієї тоталітарної системи.
Я пам'ятаю, як я зустрічав свого друга Колю Шишліна в аеропорту. Той прилітав з переговорів між керівниками компартій СРСР і Чехословаччини. Він вийшов до мене з трагічним обличчям.
«Все скінчено, - сказав він. - Ми десять років тихо "підбиралися" до окопів ворога (сталіністів), а цей ідіот встав і "побіг", усіх нас виказавши. Нашому поколінню реформи зробити не вдасться - про них треба забути років на двадцять».
Микола Шишлін, журналіст-міжнародник, тоді був керівником групи консультантів Міжнародного відділу ЦК КПРС із зв`язків з комуністичними партіями капіталістичних країн і одночасно керував підвідділом інформації Відділу ЦК КПРС із зв`язків із комуністичними та робітничими партіями соціалістичних країн. Входив до числа консультантів голови КДБ Андропова. Був спічрайтером Брєжнєва. Тобто був максимально втаємничений у процеси того часу, що відбувалися за лаштунками.
Тобто "Празька весна" розкривається зовсім з іншого боку. Виходить, що якби Дубчак і компанія не спровокували кризу й не "виказали" групу реформаторів в самому СРСР, вони могли б скоро прийти до влади і тоді...
І тоді сталося б те, що сталося в Китаї після приходу до влади Ден Сяопіна. СРСР пішов би шляхом реформ і тоді б не було Перебудови. І не було б розвалу СРСР. А був би СРСР на кшталт сучасного Китаю - одна з чотирьох не лише геополітичних, але й економічних потуг разом з США, ЄС та КНР.
А ми досі б жили в Українській Радянській Соціалістичній Республіці. Тільки без колгоспів. Але під владою комуністів і під червоним прапором.
P.S. Ті або інші історичні події часто мають набагато важливіші наслідки, ніж це здається на перший погляд. Іноді перемоги перетворюються на стратегічні поразки і навпаки.
