Каже ватажок зграї вовків своєму синові:
– На нашу територію лісу зайшли десять мисливців. Бери кращих вовків та прожени їх.
Повернулися вовки задоволені. І мисливців прогнали, і їх здобич собі забрали.
Через деякий час знову ватажок доручає своєму синові:
– Знову з’явилися у нас мисливці, але їх всього троє. Бери кращих вовків і прожени їх. Цього разу буде куди легше.
Повернулися вовки, побиті, без здобичі.
Дивується ватажок:
– Чому ви легко впоралися з десятьма мисливцями, а до тих трьох не впоралися?
– Та тому що ті десять були кожен сам за себе. А цього разу – троє друзів. Ми ледве ноги винесли.
