Але до перемоги демократії - якщо тверезо оцінити масштаб російських протестів - ще дуже і дуже далеко. Та й не став би я недооцінювати наслідків такої перемоги. Демократична Росія - якими б не були політичні погляди її президента і навіть більшої частини громадян - нападати на Росію не стане. У цивілізованому світі проблеми вирішуються за столом переговорів, а не у битвах.
Але поки що все це - з області наукової фантастики, війна Росії з Україною триває і існує реальна небезпека захоплення нових українських територій агресором. Так ось історія навколо Навального - це один з реальних стримуючих чинників цієї війни.
На Заході з перших днів після нападу Росії на Україну ми бачимо очевидне прагнення нормалізувати відносини з Кремлем. Причому нерідко - за рахунок наших національних інтересів. Нехай в Києві закриють очі, підуть на поступки Путіну - тільки щоб задовольнити економічні інтереси цілого ряду західних країн ну і особисті інтереси цілого ряду західних політиків і бізнесменів.
Так ось коли Кремль показує Заходу, як він ставиться до власних громадян, ніяких аргументів у проросійського лобі просто не залишається. Яке скасування санкцій? Зараз і у Європейському Союзі, і у США говорять тільки про посилення санкцій проти Росії. Про необхідність зупинити будівництво трубопроводу «Північний потік-2» заговорили вже і провідні німецькі політики. І це лише початок. Якщо протести у Росії будуть наростати, а репресії Кремля - посилюватися, будуть посилюватися і санкції. А чим складнішою є економічна і політична ситуація в країні, тим важче їй влаштовувати нові війни.
Тому нам потрібно зрозуміти: той, хто підриває авторитет Путіна і Російської держави - союзник України, що б він не думав про Крим або Донбасі. І росіяни, які виходять на вулиці під кийки путінської поліції, своєю небайдужістю збільшують наші шанси жити в мирній і - рано чи пізно - в єдиній країні.
