11 січня 2019 року Президент Петро Порошенко повідомив, що Україна вийшла з зони економічного ризику й досягла макрофінансової стабілізації. Тобто, нашій країні більше не загрожував дефолт, і можна було зосередитись на розвитку. Тим більше, такий розвиток вже йшов. Щоб не бути голослівним, голова держави навів наступні цифри за 2018 рік.
По-перше, ВВП зріс на 2,8%. Крім того, на 1,6% виросла українська промисловість. Найкращі показники були у хімічного виробництва (+18,6%) та автомобілебудування (+12,2%). На 53,8 мільярди гривень збільшився експорт товарів і послуг. Капітальні інвестиції зросли на 19,9%. А також на 3% знизився рівень тіньової економіки.
Усі ці успіхи, звісно, стали можливі не просто так. Це лише в уяві деяких (та чого там, як показали вибори – багатьох) громадян усе в країні робиться саме: армія сама боронить позиції, інвестори самі вкладають гроші, МВФ саме виділяє транші, реформи самі пишуться й самі голосуються… Насправді за кожною цифрою стоїть велика робота великих колективів. Наприклад, щоб збільшити капітальні інвестиції, потрібно всього лиш дві речі: по-перше, стабільність та передбачуваність, а по-друге – сприятливий інвестклімат. Ніби все просто.
Але як досягти подібного, коли в країні не вщухають бойові дії, над кордонами нависають ворожі війська, а регуляторна система досі до пуття не вичищена від застарілих норм, що гальмують будь-який розвиток? Що треба робити? В нашому випадку – зміцнювати армію, щоб ворог навіть не думав про вторгнення, а з іншого боку, швидкими темпами реформувати все, що заважає бізнесу рости й міцнішати. І це все було зроблене за п’ять років Петра Порошенка.
Я, мабуть, пошкодую ваші нерви. І не стану у подробицях розписувати, з чим стикнулась Україна після 2,5 років іншої влади. Ані про втечу капіталів, ані про політично-рейдерський тиск на інвесторів, ані про нові податкові тягарі для бізнесу, який ще не виріс навіть, як слід. А просто згадаю ще один момент – дуже симптоматичний.
Окрім іншого, п’ятий Президент у своєму повідомлені розповів про 3800 км відновлених у 2018-му доріг. Тоді ця програма була зовсім не пафосною, та й висвітлювалася без усякої помпи. У 2020-му, витративши мільйони на рекламу, помпезно обізвавши це «Великим Будівництвом», забравши гроші з «Нафтогазу» та ковідного фонду, зґвалтувавши систему «ProZorro», влаштувавши шоу, нова влада відремонтувала близько 3900 кілометрів шляху. Ніби непогано, трошки більше, ніж у 2018-му. Але у 2018-му на це витратили 35 мільярдів гривень, а у 2020-му – 81 млрд. Тобто, ремонт доріг за два роки здорожчав у 2,5 рази. Це, власне, усе, що треба знати про колишню владу «кривавих бариг» та нинішній режим «своїх хлопців».
