Росія буде атакувати доки матиме сили, бо: 1. її суть - експансія і авторитаризм, 2. Київ для Москви - корінь ЇХНЬОГО державотворчого міфу і джерело виправдання зазіхань. Смерть імперського Кощея - в Києві. Втратив - здох.
Московщині не потрібно співіснування із Україною. Москва потребує підпорядкування (знищення) Києва.
Так було, є і буде. Допоки Московщина існуватиме в нинішньому форматі, або поки там не вивчать табличку: "Україна - не влєзай - убйот".
З минулого нація має риси як східні, так і західні. Патерналізм і терпимість до корупції, це "привіт" зі сходу. Гнучкість, вміння пристосуватися до нових "дано задачі", та й естетично - це захід. Хочем вижити? Маємо тримати правильний баланс тяглостей.
Фатальний досвід - в битві "схід-захід" ми звикли виживати поодинці, кожен за себе, хто як міг. Тоді як гарантія виживання - сильна державність. Для її побудови потрібні фундаментальні політичні інституції, партійне будівництво, сталі правила, які приймають усі.
Радянській матеріальний спадок - валіза без ручки. Естетика = 0, ККД = 0, утримувати дорого, перспективи відсутні. Хочемо змін? Все совкове, що не гідне музею - утилізувати, як неефективні уламки радянської матеріальної спадщини. Важливі вузли - творити з нуля.
Геть від Москви! Хвильовий був геніальним у влучності. Реалізовувати настанову треба системно і систематично. Нам має бути абсолютно байдуже, хто при владі у Москві: комуністи, монархісти чи ліберали. Росія і росіяни ніколи не стануть іншими. Московщина ніколи не поважатиме Україну. Наш принциповий вибір - зближатися, дружити, взаємодіяти із усіма, кому Росія складає таку ж загрозу, як і нам.
Система національної безпеки має cпиратися на дві опори — сектори традиційної та гуманітарної безпеки. Перемога буде тоді, коли військо і народ не периметр захищатимуть, а усвідомлено боротимуться за простір, наповнений історією, сенсами, спільною мрією та візією Завтра.
Поруч зі зміцненням Армія, має бути розвиток Мова, Культура та Національна Пам'ять. Дискусії про гуманітарну складову освіти треба припинити. Обмеження викладання гуманітарних дисциплін - зрада національних інтересів.
Без якісної гуманітарної підготовки у школі та університетах Україна стане фабрикою спеціалістів для інших країн.
Підлаштовуватися під "люди хочуть" - стагнація по колу. Зміни мають бути обгрунтовані, розтлумачені, докорінні і незворотні. Результат якісних змін швидким не буває. Але змін взагалі не буде, якщо ми не хочемо мінятися швидко. Політичні лідери не мають оглядатися на електоральні рейтинги.
Зміцнення державності і розвиток суспільства - важливіше загравання із ситуативним популізмом.
