Український громадсько-політичний і державний діяч, учений-геолог. Представник Української Центральної Ради та Директорії УНР. Професор і перший проректор Українського державного університету в Києві. Співорганізатор Української національної ради.
Народився в Жаботині Черкаського повіту. Закінчив природничий факультет Дерптського університету. Працював асистентом кафедри геології. Брав активну участь у діяльності студентської громади вишу. Згодом викладав у Дерптській гімназії. Від 1915 року – доцент кафедри полеонтології, займався геологічними дослідженнями на Керченському півострові, Кавказі та Криму.
У березні 1917 року повернувся в Україну. Як представник ЦК УПСР увійшов до Української Центральної Ради. Працював у 2-й київській гімназії. У вересні 1917 року призначений професором геології Українського державного університету в Києві та його першим проректором. За часів Гетьманату – представник Українського національного союзу.
Від Селянської спілки обраний до складу Директорії УНР, став одним із її лідерів. У листопаді 1919 року виїхав із дипломатичним дорученням за кордон. Виступив із гострою критикою Варшавського договору, тому 1920 року спеціальною постановою виведений зі складу Директорії. Жив у Празі, став професором геології Українського вільного університету, пізніше – Українського високого педагогічного інституту імені Драгоманова. У 1928 році став співорганізатором Української національної ради. Помер у Празі, де й похований.