Історик мистецтва та театру, архівознавець, музеєзнавець. Син Володимира Антоновича, представник Української Центральної Ради, заступник голови УЦР Михайла Грушевського, міністр морських справ. За часів Директорії - міністр мистецтва. Один із фундаторів Української академії наук, Української академії мистецтв та Українського вільного університету.
Син Володимира Антоновича. Народився в Києві. Закінчив 4-ту Київську гімназію, Київський та Харківський університети. 1894-го в Каневі створив театральну трупу. 1900 року заснував Революційну українську партію.
У 1906-му виїхав на еміграцію, вивчав західно-європейське мистецтво. Від 1912 року викладав історію мистецтва в Київській мистецькій школі.
У 1917-му увійшов до Української Центральної Ради, став заступником голови УЦР. У жовтні за дорученням Генерального Секретаріату виїхав до Одеси, Херсона, Миколаєва, щоб дослідити питання українізації Чорноморського флоту. Після повернення до Києва призначений Генеральним секретарем морських справ, а від січня 1918 року – міністром морських справ. Співорганізатор Української академії наук та Української академії мистецтв. За Директорії УНР – міністр мистецтва в уряді Чехівського, голова дипломатичної місії УНР у Римі та Празі. Був ініціатором заснування Державного драматичного та Державного народного театрів.
Від 1921 року на еміграції у Відні та Празі. Один із фундаторів Українського вільного університету, пізніше – його ректор. Співзасновник Українського історично-філологічного товариства у Празі. Автор чисельних наукових праць, передусім із історії церковного будівництва, життєписів діячів історії України.
Помер у Празі.
