Архітектор, професор, академік; автор будівель у Харкові, Києві, Сімферополі, Донецьку, Дніпропетровську, Лубнах, Тростянці.
Народився у Харкові в родині одного із засновників російської фізико-хімічної науки, викладача Харківського університету, академіка Петербурзької академії наук. Дядьки майбутнього архітектора — Олексій і Андрій, також зробили внесок у розвиток вітчизняної науки. Останній до того ж був дідом відомого поета О. Блока, одруженого з дочкою відкривача знаменитої періодичної таблиці хімічних елементів Д Менделєєва. Крім представників родини Менделєєвих у харківському будинку Бекетових бували й Алчевські — власник металургійних заводів, промисловець і мільйонер О. Алчевський та його дружина Христина Данилівна — організаторка мережі шкіл для дорослих. Сам О. Бекетов був одружений з дочкою Алчевських Анною.
О. Бекетов навчався у харківській Рисувальній школі, потім — у ПАМ, яку закінчив у 1888 р. із золотою медаллю. Молодий архітектор споруджував будівлі у Петербурзі та Москві, у 1890 р. повернувся до Харкова. Рідному місту О. Бекетов залишив у спадок кілька десятків пам’яток, створених з урахуванням надбань класичної архітектури Греції, Риму та італійського Ренесансу. Першою будівлею молодого архітектора стало неоренесансне двоповерхове Комерційне училище (1889-1891 рр., вул. Пушкінська, 77, нині Національна юридична академія ім. Я. Мудрого), проект якого переміг у конкурсі. У 1894 р. за проект неоренесансної будівлі Громадської бібліотеки у Харкові (1891-1901 рр., нині Наукова бібліотека ім. В. Короленка) О. Бекетову було присуджено звання академіка архітектури. На першому поверсі бібліотеки розміщувалися вестибюль, абонементний зал і каталог. На другому — читацький зал на 600 місць, перекритий склепінням, який, завдяки гарній акустиці, можна було використовувати і як концертний.
Одним із замовників О. Бекетова були його родичі Алчевські. Для них у 1891-1899 рр. було споруджено два особняки, недільну школу X. Алчевської (1896 р.), будівлі Земельного (нині Автотранспортний технікум) та Торгового (нині Будинок науки і техніки) банків. Перш ніж приступити до проектування банків, О. Бекетов відвідав Італію, Німеччину та Францію, де вивчав особливості планування споруд аналогічного призначення. Земельний, Торговий та Волго-Камський банк у стилі «віденської сецесії» (1906-1908 рр., нині Театр ляльок) стали окрасою Миколаївської площі Харкова (нині пл. Незалежності). їхні фасади (різні за стилем та подібні за розмірами) утворюють суцільну стіну з єдиною композицією. Фасади Земельного банку (з яким була пов’язана діяльність підприємця і банкіра О. Алчевського) досить респектабельні — прикрашені великими арковими вікнами та монументальним парапетом. Не менш солідними і вишуканими були його інтер’єри. «Модерновий» Волго-Камський банк має великі засклені площини стін, мозаїчний декор. Центральну частину його фасаду оформлено широкими пілонами, що завершуються рельєфами.
У Дніпропетровську (колишньому Катеринославі) у стилі «модерн» О. Бекетов спорудив Управління залізниці (1903-1911 рр.) та хімічний корпус Вищого гірничого училища (1899-1912 рр.). Проте у наступних роботах архітектор повернувся до улюбленого ним неокласицизму, в якому в Харкові споруджено Вищі жіночі курси (1913-1915 рр., вул. Мироносицька, 92; нині корпус Технічного університету сільського господарства), Комерційний інститут (1914-1916 рр., вул. Артема, 44), Притулок для дворянських сиріт (1913—1915 рр., вул. Пушкінська, 84), Медичне товариство (1911-1913 рр.), Притулок для літніх осіб шляхетного стану (1914-1916 рр.).
Однією з кращих споруд О. Бекетова вважають триповерхову будівлю Медичного товариства та Пастерівського1 інституту (1911—1913 р., вул. Пушкінська, 14, нині НДІ мікробіології та імунології ім. І. Мечникова АМН України). Перш ніж скласти проект цієї будівлі (в якій передбачалося розмістити бактеріологічні лабораторії, медичні кабінети, бібліотеку, музей, двоповерховий зал засідань тощо), О. Бекетов консультувався з лікарями-фахівцями, аби найбільш раціонально влаштувати її внутрішній простір. В архітектурі будинку поєднуються риси модерну та ренесансу. Фасади стін та ризаліту, що виступає з пілонами прикрашені ліпленням, барельєфами і скульптурами. Кругла центральна частина увінчана куполом і постатями чотирьох грифонів. У декорі овального вестибюля та парадних сходів застосовували штучний мармур та кольоровий метал. Нині на будівлі встановлено меморіальну дошку, присвячену О. Бекетову.
Особливе місце у творчості архітектора посідали проекти приватних особняків, у яких його талант розкривався повною мірою. Вони зосереджені на сучасних вулицях Ч. Дарвіна та Раднаркомівській. Відрізняючись за стильовим і об’ємно-планувальним вирішенням, ці будівлі становлять єдиний ансамбль. Одним з перших О. Бекетов спорудив власний особняк (1897 р., нині Будинок вчених), у зовнішньому декорі якого використав як стиль «історизм» (пишне обрамлення вікон та карниза, декорування півколонами іонічного ордера), так і надбання античності. Лоджія будинку (зруйнована у роки Другої світової війни) імітувала знаменитий «портик каріатид» Парфенона2. Його парадні приміщення, згруповані довкола центральних сходів, виконані у різних стилістичних напрямах: зала — рококо; їдальня — російському (з розписами, виконаними другом О. Бекетова художником М. Пестриковим); сходи — ренесансу (з вітражем, виготовленим у Німеччині за ескізами О. Бекетова). Меблі в будинку також були зроблені за малюнками власника.
Після самогубства у 1902 р. О. Алчевського (спричиненого банкрутством) Бекетови та Алчевські змушені були продати частину своєї нерухомості, тому в 1912 р. О. Бекетов спорудив для своєї сім’ї новий особняк у стилі неокласицизму (вул. Дарвіна, 37). На першому поверсі розташовувались дві квартири, одну з яких здавали в оренду. У другій мешкав художник М. Пестриков, який розписував спроектовані О. Бекетовим будівлі. На другому поверсі — у квартирі О. Бекетова (у якій він мешкав до самої смерті) — сьогодні живуть його нащадки.
1 Луї Пастер (1822-1895 рр.) — видатний французький мікробіолог та імунолог, винахідник технології пастеризації.
2 Комплекс головного храму Афін часів античності, присвячений богині Афіні Парфенос (Діві).
Неподалік (вул. Дарвіна, 13, нині Україно-британський коледж) за проектом О. Бекетова у 1896 р. для професора Харківського університету біолога Д. Алчевського було споруджено особняк у мавританському стилі. Його стрілчасті аркади, примхливі карнизи, виті колонки, вишукані вежі, складні орнаменти ліпнини в інтер’єрах і досі милують око відвідувачів.
На вулиці Раднаркомівській за проектами О. Бекетова у 1899-1902 рр. було споруджено особняки Котова (у стилі «модерн»), купця П. Маркова. У будинку № 9 розташовувалась Недільна жіноча школа для дорослих X. Алчевської, споруджена у формах ренесансу (1896 р.), в якій у будні діяла школа для дітей. Будинок № 13 — колишній особняк подружжя Алчевських (1893 р., нині Палац культури УВС Харківської області) було спроектовано за взірцями італійських вілл доби Ренесансу з відкритими терасами по периметру. Його інтер’єри оформлено у стилі «ампір». Навпроти розташовано колишній особняк підприємця Ігнатіщева у стилі модернізованого ренесансу (№ 11, 1914 р., нині Харківський художній музей). Велике вікно над аркою центрального входу (декорованого іонічними колонами і ліпленням) освітлює парадні сходи. Фасад прикрашають майолікові багатоколірні вставки в арках другого поверху, виготовлені керамістами Полтавщини. Парадний хол зі сходами декорованим вітражем та ризалітом, прикрашеним ліпними гірляндами. Стіни прикрашають кахлі з зображеннями гірлянд і геометричного орнаменту.
Діяльність О. Бекетова як архітектора тривала і після 1917 р. Як визнаний фахівець він будував споруди на «вимогу часу»: клуби та гуртожитки, фабрики-кухні, будинки для робітників Донбасу, працівників партійного апарату в Києві (вул. Грушевського) та співробітників Південної залізниці у Харкові (1925-1936 рр., пл. Привокзальна); корпус електротехнічного факультету Харківського політехнічного інституту (1921-1929 рр.), Державний університет у Донецьку. Однак і в цих спорудах у стилі «конструктивізм» Бекетов зберігав відданість класичним традиціям, використовуючи в оформленні фасадів аркові вікна та круглі ротонди.
О. Бекетов виховав ціле покоління українських архітекторів (серед його учнів був і В. Кричевський), створивши харківську архітектурну школу. У різні роки він викладав у Харкові архітектуру у Технологічному (нині Політехнічному) та Інженерно-будівельному інститутах, Художньому училищі та Інституті інженерів комунального господарства (нині Академія міського господарства). В останньому розміщено меморіальний музей О. Бекетова. У 1898 р. О. Бекетову було присвоєно звання професора, у 1934 р. — вчений ступінь доктора архітектури.
Архітектор помер в окупованому німецькими військами Харкові 1941 р. і був похований на одному з міських кладовищ. У 1970-х роках його перепоховали на міському кладовищі на вулиці Пушкінській.
Сучасники віддають належну шану О. Бекетову. На його честь у 1995 р. було названо станцію Харківського метрополітену (розташовану на перехресті вулиць Раднаркомівської, Пушкінської та Дарвіна, де зосереджено кілька особняків О. Бекетова) та одну з міських вулиць. У 2006 р. перед будівлею Харківського політехнічного університету встановлено пам’ятник професору О. Бекетову. У кримській Алушті в колишній дачі родини Бекетових у «Професорському куточку» (вул. Комсомольська, 4), спорудженій 1896 р., влаштовано меморіальний музей О. Бекетова. Цей модерновий будинок — пам’ятку архітектури — споруджено з цегли і дерева за проектом О. Бекетова з елементами мавританського стилю. Неподалік від своєї дачі архітектор для М. Бекетової звів приватний пансіон та віллу «Марина» (обидва — 1912 р., нині корпуси санаторіїв «Робітничий куточок» та «Морський куточок»), дачу генерала В. Ліндена (поч. XX ст., нині клуб санаторію «Алушта»). У Криму О. Бекетов спорудив також будівлю Дворянського зібрання у Сімферополі (1911 р., вул. Пушкінська, нині Кримський російський академічний театр ім. О. Горького).
