Я ж таки не втрималась сьогодні, глянула ввечері одним оком потік урочистої деменції від царь-лаптя. Ну оплески, що переходять в овації, промотувала канєш. Про Шерхана, Табакі, пісатєля Кіплінга і те, як імперіалісти хочуть замочити бацьку, вже і без мене всі розказали.
Я хочу зупинитись дещо на іншому. А саме на тому, що чи не вперше за останні роки хуйлятіна зовнішнім питанням відвела насилу відсотків десять своєї промови. Решту часу белькотіло про внутрішні проблеми. І обіцяло, обіцяло, обіцяло. Я навіть вивела для себе цікаву максиму: розкажи мені, кому і скільки ти обіцяєш, і я зрозумію масштаб твоїх проблем. Судячи з пишних обіцянок Путіна роздати купу дєняк регіонам, соціальні і фінансові проблеми всередині балалайні грандіозні, як ніколи.
Особливо це ясно звучало там, де йшла мова про вирішення проблем з комерційною заборгованістю регіонів Росії. Там був ще цікавий момент, достатньо було звернути увагу лише на один показаник: у них є регіони, у яких обсяг тільки проблемної комерційної заборгованості перевищує 25 відсотків річного доходу регіону. Путін не сказав, скільки всього таких регіонів. Але той факт, що вони є, свідчить про те, що балалайкам краще би вже заткнутись, вшитись з усіх гарячих точок, де вони стирчать, як чиряки на дупі, і вирішувати фінансові труднощі у своєму ж суспільстві.
Тобто, сьогодні цей напівздохлий кадавр не розмахував боєголовками на повну силу не тому, що не хоче (він хоче, ще й як, хотєлкі нікуди не поділись і не подінуться, аж поки не склеїть лапті), а тому, що не може. Вже не може на сьогоднішній день дозволити собі витрачати мільярди доларів на агресивну зовнішню політику та воєнні приготування.
Але.
Складається така парадоксальна ситуація, коли саме через масштаб соціальних та фінансових проблем кадавр продовжить залякувати як сусідні народи, так і власне суспільство, витрачаючи на це ресурси. Росія за звичкою створює проблеми іншим, щоб не концентрувалася увага на їх власних проблемах.
Путін не прояснив позицію Росії у відповідь на численні звернення світової спільноти з приводу зростання агресії в зовнішній політиці і присутності в Україні. Не прокоментував прямо ті воєнні приготування, які просто зараз бачить світ, це щодня транслюють провідні агенції новин.
Але ж звісно, риторика попри все була в звичному гопарьскому стилі, погрози звучали, хоча і неконкретні. Про те, що Росія буде реагувати жорстко на загрози, які сама вважатиме загрозами. Використав Путін і образ червоних ліній, зазначивши, що Росія буде сама визначати, що вважати червоними лініями.
Тобто погрозливість риторики на тлі максимальної неконкретики — це власне те, як можна коротко охарактеризувати весь той курултай. З чого можна зробити обережний висновок, що принаймні на даний момент рішень про розширення агресії в Кремлі немає.
З Бєларусью поки незрозуміло, треба буде дивитись на результати зустрічі двох кадаврів завтра.
