Ім’я композитора Семена Степановича Гулака-Артемовського вписане в літопис українського музичного мистецтва як ім’я автора першої української опери «Запорожець за Дунаєм».
Він народився 16 лютого 1813 р. у Городищі. Семен був нащадком старовинного козацького роду, що володів землями на Черкащині ще з XVIII століття. Його батько, Степан Петрович, був священиком, а дядько — Петро Петрович, професором Харківського університету і знаменитим байкарем. Початкову освіту хлопець отримав удома — зростав в атмосфері поваги до книги, пісні, Святого письма. Семен ще з дитинства тяжів до музики — вирізнявся чудовим дискантом. Але 1824 р. батько віддав його на навчання до Київського духовного училища, де хлопець потрапив до хору київського вікарія, що співав у Софійському та Михайлівському Золотоверхому соборах. 1835 р. юнака зарахували до семінарії.
Долю Семена вирішив його голос: у червні 1838 р., будучи в Києві, на нього звернув увагу Михайло Глинка, що приїхав зі столиці, щоб набрати хлопців з гарними голосами для придворної капели. Так Гулак-Артемовський опинився в Петербурзі. Деякою перешкодою для світського навчання і подальшої кар’єри було те, що юнак належав до духовного відомства, але клопотаннями самого Михайла Івановича його було звільнено від сану і він міг займатися співацькою кар’єрою. Спочатку Глинка сам давав Семенові уроки співу, гри на музичних інструментах і основ композиторського мистецтва, а згодом відправив його вчитися за кордон. Цікаво, що кошти на навчання було зібрано за допомогою кількох концертів, які. для цього організував Михайло Іванович за участі іншого відомого композитора Олександра Даргомижського та князя Волконського.
Гулак-Артемовський виїхав спочатку до Парижа, потім — до Італії, де після двох років навчання 1841 р. дебютував у Флорентійській опері в Белліні. 1842 р. Семен повернувся до Петербурга і протягом двадцяти двох років був солістом столичної опери — аж до 1864 р. Умови контракту були кабальними, але що робити — це була єдина можливість для співака займатись улюбленою справою. Протягом цих 22 років він виконав провідні партії в численних операх — Руслан («Руслан і Людмила» Глинки), Мамай («Куликова битва» А. Рубінштейна), Фролло («Есмеральда» О. Даргомижського), Мазетто («Дон Жуан» В. Моцарта), партії з опер Доніцетті, Верді та інших. Та поволі чудовий голос співака слабшав, він розумів, що невдовзі його співацька кар’єра буде завершена, і тоді звернув свій погляд у бік композиторської діяльності.
Ще раніше він створив низку пісень, зокрема «Стоїть явір над водою» (присвячена Тарасові Шевченку, з яким автор дружив з 1838 р.), «Спать мені не хочеться», кілька романсів тощо. Семен Степанович був автором вокально-хореографічного твору «Українське весілля», музики до водевілю «Ніч напередодні Іванового дня». А з 1850-х років почав замислюватись над написанням опери на історичну тематику — «Запорожець за Дунаєм». Над нею Гулак-Артемовський працював ще з початку 1860-х років. Сюжет йому підказав історик Микола Костомаров, а Семен Степанович сам працював над текстами вокальних номерів, лібрето, оркестровою партитурою тощо. Сюжет опери був достатньо романтичним: події відбувалися на турецькій території, де мешкали запорізькі козаки, що опинилися за Дунаєм після зруйнування Січі в 1775 р. згідно з указом Катерини II. Навколо прагнення козаків повернутися на рідну землю та романтичної історії Оксани ’й Андрія і розгорталася дія. Опера містила 22 музично-вокальні номери і побудована виключно на народній мелодиці. Добре знаючи закони сцени, Гулак-Артемовський зумів створити довершений твір, що тримав увагу глядача і сприймався на одному диханні.
Прем’єра «Запорожця за Дунаєм» відбулася 14 квітня 1863 р. на сцені Маріїнського театру в Петербурзі і пройшла тріумфально, тим більше, що першим виконавцем ролі Карася був сам автор! Рецензії на виставу рясніли схвальними епітетами, а про Гулака-Артемовського писали, що він показав свій комедійний талант. І досі цей твір лишається неперевершеним у жанрі лірико-комічної української опери. Цікаво, що царська цензура забороняла постановку цієї опери протягом 20 років і на українській сцені вона вперше з’явилась 1884 р. у виконанні трупи Михайла Старицького.
Понад 120-літню сценічну історію опери «Запорожець за Дунаєм» виконавцями головних партій були видатні вітчизняні артисти. Сам композитор неодноразово співав партію Івана Карася у Марийському театрі. Наприкінці XIX ст. у цій ролі виступав видатний український актор Марко Кропивницький, а партію Оксани виконувала славнозвісна Марія Заньковецька. За радянського часу кращими виконавцями основних партій були народні артисти СРСР Марія Литвиненко-Вольгемут (Одарка), Іван Паторжинський (Карась), Зоя Гайдай (Оксана), Іван Козловський (Андрій). Саме в їхньому виконанні записано оперу на грамофонну платівку.
У 1864 р. співака було звільнено з Марийського театру, призначено пенсію, але завдяки покровительству великого князя Миколи Миколайовича його перевели до Москви у Великий театр, де він ще деякий час виконував басові партії, аж поки не залишив сцену назавжди 1865 р.
Доживав віку Гулак-Артемовський у Москві, де й помер 17 квітня 1873 р. Поховано його на Ваганьківському кладовищі. Прикро, та в Україні Гулак-Артемовський побував лише кілька разів — у 1843 р. з метою добору співаків та в 1850 р., коли гастролював з італійською оперною трупою. Але його ім’я назавжди вписано в історію української музики.
