У 1933 році "Піонерська правда" друкувала нарис про героя-піонера Колю Юр'єва, який сидів в пшениці з осколком збільшувального скла. Він побачив дівчинку, яка зривала колоски, і схопив її. Вирватися дівчинці, яка з'їла кілька зерен хліба, не вдалося.
Справжній піонер Проня Колибін "викрив" свою матір, яка збирала в полі опале колосся і зерна, щоб нагодувати його самого. Мати посадили, а сина-героя відправили відпочивати в Крим, в піонерський табір Артек.
Піонер з-під Ростова-на-Дону Митя Гордієнко доніс на сімейну пару, яка збирала в полі опале колосся. В результаті чоловік був засуджений до розстрілу, а дружина - до десяти років позбавлення волі з суворою ізоляцією. Митя отримав за цей донос іменний годинник, піонерський костюм, чоботи й річну підписку на газету «Ленінські внучата».
У серпні 1934 року в Челябінську проводився обласний зліт піонерів-дозорників. Газети помістили фотографію піонерки Дусі Аксьонової й розповідь про її подвиг. «Ця зустріч піонерського дозору з села Антошкиного Шуміхінського району сталася 12 липня. В той день куркулька Луканіна побила піонерку Дусю Аксьонову і наказала їй нікому не говорити про ножиці й мішок. Але піонерка-героїня не злякалася погроз куркульки... Днями Луканіна буде стояти перед судом, а Дуся - делегат обласного зльоту піонерів-дозорників ». Сама Дуся, яка прикрашала президію зльоту, своїм дитячим розумом не здогадувалася, навіщо журналіст набрехав про побої і як будуть жити дівчатка, дочки посадженої сусідки...
Піонер-герой учень третього класу Ваня Холмогоров, вночі побачив, як «Дерюшев Єремій несе один сніп жита...» і вранці розповів все «кому треба». Розкрадач, коли за ним прийшли, варив житню кашу. Обіцянку розстрілу він зустрів спокійно, ніби знав, що Всевишній його врятує. 20 січня 1933 року, за тиждень до суду, Веремій Євлампійович помер в камері виправдому. Йому було сімдесят дев'ять років.
