Сполучені Штати не збираються погоджуватися із перетворенням пострадянського простору на зону російського самоуправства і допомагатимуть тим, хто виступає за зміни.
Звичайно, мені можуть сказати у відповідь, що сам по собі цей сигнал нічого не означає. Що білоруський диктатор Олександр Лукашенко повністю контролює ситуацію в країні, а Володимир Путін продовжить допомагати йому втриматися при владі - навіть і ціною жахливих репресій.
Все це так. Але коли президент Сполучених Штатів Рональд Рейган приймав у Білому домі представників української діаспори та цитував під час цієї зустрічі антиімперські рядки Тараса Шевченка, мало хто міг собі уявити, що пройде всього кілька років - і огидний Радянський Союз буде стертий з політичної карти світу і з'явиться незалежна Україна. Так що тут дуже важливим є сам вектор розвитку, сам інтерес провідної держави цивілізованого світу до змін у нашому регіоні. А решта додасться просто тому, що Росії нема чого запропонувати іншим країнам, крім страху.
Але, звичайно ж, ця зустріч з Тихановською - це і сигнал Києву, не тільки Москві. Я не сумніваюся, що в Києві цього сигналу не помітять, хоча варто було б. Тому що той факт, що лідер білоруської опозиції з'явилася у Овальному кабінеті за місяць до чинного президента України, керівника країни-союзника Сполучених Штатів, сам по собі свідчить про той рівень особистої довіри та інтересу, який Джозеф Байден відчуває до Володимира Зеленського. І так, це те зовнішньополітичне "досягнення", яким Зеленський навряд чи може пишатися. Так що з точки зору поліпшення взаєморозуміння зі Сполученими Штатами нам є, м'яко кажучи, над чим працювати - інакше майбутній візит українського президента до Вашингтона виявиться просто запізнілими знаком уваги.
