Від початку 2014-го золотовалютні резерви нашої країни зросли майже втричі. Голова держави нагадав: на початок 2015-го об’єм ЗВР дорівнював трошки більше від 5 мільярдів доларів, у той час, як сума міжнародних зобов’язань склала понад 6 мільярдів. Тобто, Україна, яка на той момент була фактично державою-банкрутом, змогла за якихось півтора роки вийти з фінансової ями й наростити резерви на 10 мільярдів.
Що допомогло Україні врятуватись від неминучого, як здавалося на початку 2015-го, дефолту? Можливо, розумна економічна політика двох урядів. Можливо – професіоналізм керівництва НБУ: не дарма у тому ж 2016 році голову Нацбанку Валерію Гонтареву визнали одним з кращих керівників центробанків світу, на рівні з її колегами із Данії та Південної Кореї. Можливо – визначні успіхи у боротьбі з корупцією, чи поновлення співробітництва з МВФ, чи тотальне реформування держкорпорацій, які раптом стали вкрай прибутковими, чи… Насправді, все це зіграло свою роль в оздоровленні вітчизняної економіки. Команда на чолі з Порошенком, яка керувала державою з 2014-го по 2019-й, виявилась напрочуд ефективною – і в економічній сфері в тому числі. Достатньо сказати, що наприкінці каденції п’ятого Президента обсяг ЗВР досяг довоєнного рівня – понад 20 мільярдів, як і у грудні 2013-го.
Після зміни влади золотовалютні резерви, ніби, продовжували зростати. Але за рахунок чого? Бо ж партнерство з МВФ де-факто припинилось, державні монополії почали показувати мільярдні збитки, наближені до ОП олігархи почали отримувати від держави велетенські преференції, держпрограми на кшталт «Великого Крадівництва» стали величезною годівницею для корупціонерів, а у бюджеті з’явилися величезні діри, та й офіційний його дефіцит збільшився у рази? Та ще й глобальна пандемія теж нічого хорошого не принесла економіці? А ось у чому секрет: не маючи інших шляхів закрити бюджетні проріхи, уряд удався до продажу Облігацій держзайму. Тобто, почав брати у борг в приватних інвесторів – під великі, в декілька разів більші, аніж у МВФ, відсотки. Строк погашення таких облігацій – 5-10 років, то ж, розраховуватись по ним будуть вже наші діти, тоді, коли ця влада остаточно стане поганим спогадом. Вони закладають під майбутнє України бомбу сповільненої дії. І лише від майстерності тих, хто прийде цій недовладі на зміну, залежить, чи вибухне вона, а чи вдасться повернути країну на шлях нормального економічного розвитку.
