2002 рік. Президент Кучма бере участь у саміті в Йоганнесбурзі (Південна Африка). Купа світових лідерів, багато зустрічей. За підсумками кожної зустрічі посольство у ПАР готує проєкт так званої «ЗМІшки» - повідомлення для українських ЗМІ. Їх отримуємо ми в МЗС, «вичитуємо» і віддаємо в пресу.
І ось приходить проєкт повідомлення про те, що, перебуваючи в ПАР, президент України зустрівся під час саміту, серед іншого, з королем Іорданії Хуссейном…. Ми в МЗС злякано переглянулися. Бо Хуссейн помер за три роки до того.
Читаємо далі - і очі розкриваються ще більше. Там про «добрий дух», в якому пройшла зустріч. Про те, що Хуссейн запросив президента України його «відвідати з дружнім візитом». Ну і на останок вже й зовсім відчайдушне: «запрошення було з вдячністю прийняте».
Звичайно, швидко з’ясувалося, що йшлося про зустріч з молодим королем Абдулою, а не його покійним батьком. А завалені роботою співробітники просто переплутали імена.
Але цікаво, як швидко стандартний протокольний текст може набути макабричного відтінку. Ну, і головна мораль: будь-які тексти треба «вичитувати».
