Іноді здається, що Україну населяють дві раси. Як кроманьйонці й неандертальці. Тільки вони різняться не за формою носа і кольором очей. А -світоглядно.
І йдеться не про ватників і патріотів. Не про ідеологію і мову. Не про бідних і багатих. Бо світогляд — не тільки це. А й - система поглядів про походження світу, місця людини у ньому, відносин з іншими людьми, і інструментів пізнання.
На роздуми наштовхнула лекція українського філософа Андрія Баумейстера про множинність світоглядів. Здалося: може це допоможе зрозуміти природу ідейних конфліктів та всеперемагаючого хейту у нашому суспільстві?
РОЗУМНИКИ: ЗНАННЯ- СИЛА
Отже, одну з рас умовно назвемо - Розумники. Це ті, хто відповідно до сократівського заповіту вважає, що “в світі є тільки одне благо - знання, і одне зло - невігластво”. І хто на заклик Іммануїла Канта має “мужність жити власним розумом”.
Навмисне не називаю прізвища представників цієї раси в українській історії і тим більше в сучасності, аби не годувати тролів і не нервувати симпатиків і антипатиків певних персон.
Світогляд, який вони сповідують, правильно буде охрестити Просвітницьким, бо народився він в епоху Просвітництва - у другій половині 17 - 18 століттях . У ті часи європейській науці стало тісно в рамках релігійного світобачення, коли все розрулюється богами, а людська доля - сумирно підкорятися. І Просвітництво ознаменувало бунт ув’язненого в догмах людського розуму.
У боротьбі з релігійним абсолютизмом Просвітництво возвело в статус абсолютної цінності особистість, її знання і розум. Освіченість була проголошена головною чеснотою. А відсутність освіти — гріхом. Метою навчання й розвитку стала конкурентність на ринку інтелекту. Рушійною силою цивілізації був проголошений науковий прогрес.
Розумники націлені в майбутнє. Вони не вірять в чесноти з казок сивої старовини. Їх кредо - “знання - то сила”, їх віра - в інтелект, здатний долати будь-які кордони - державні, мовні, релігійні. Вони - переконані або латентні космополити, і легко змінюють батьківщину, якщо попередня завадить реалізації їх інтелектуальних можливостей.
Наприкінці ХІХ і майже все ХХ століття віра в розум, знання і прогрес були безмежні. Але, загального блага власним розумом людству досягти не вдалося. Саме ученими було винайдена атомна бомба, запущено механізм хижацької експлуатації природних багатств, який призвів до кліматичних катаклізмів.
Виплекані на засадах просвітництва соціалізм і лібералізм теж не принесли людству щастя. Перший загнав людей у сталінські гулаги, другий збільшив прірву між бідними й багатими, освіченими й неосвіченими, центром і окраїнами.
У колі Розумників аутсайдерам стало незатишно, і вони знайшли собі інше світоглядне пристанище.
РОМАНТИКИ: БУРЯ І НАТИСК
Обраний ними світогляд — не новий. Він з’явився ще наприкінці 18 століття як опозиція просвітницькому гуманізму. І успішно полонив душі, покалічені футуршоком.
Знанням цей світогляд протипоставив інтуїцію, раціональному плануванню — креативність, конкуренції — емпатію, космополітизму - націоналізм, громадянській активності — підкорення вимогам ідентичності.
У ньому зажеврів і ожив реванш старого, релігійного світосприйняття. Носіїв цього світогляду можна назвати Романтиками.
Романтизм — це не пісні під гітару по ночах і не романтичні побачення за келихом шампанського. Романтизм — це Sturm und Drang - Буря й Натиск, формула якого була запущена з легкої руки письменника Фрідріха фон Клінгера.
У світі романтизму бал правлять герої і генії, а відповіді на всі питання дають натхнення та прозріння.
Якщо для розумників Знання — Сила, то для Романтиків силою є Дух і Воля. Знання ж, на їхню думку, тільки паралізують волю, бо як писано Еклезіастом “Хто примножує пізнання, примножує скорботу”. А наука, винахідництво й, особливо, сучасна медицина - лишень джерела збагачення Рокфелерів і Ротшильдів.
Романтизм — це безоглядна віра у революціонерів, національних вождів, ідейних провідників і всенародно обраних президентів. Це віра в особливе призначення нації чи народу, заради якого варто пожертвувати власним життям і життям інших. Це вічне революціонерство, дух, що тіло рве до бою, це звитяжна казацька шабля проти ненависного грічкосійства.
Романтики не зазирають у майбутнє (в смертному бою його може й не наступити), вони черпають натхнення в глибинах історії, у народному дусі.
Націоналізм це поприще Романтиків, де мешкають Буря і Натиск.
І як і у Просвітництва, у Романтизму є свій глухий кут — нацизм з його тоталітаризмом, таборами смерті і почуттям богообраності.
Не називатиму прізвища видатних українських Романтиків, їх і так усі знають. Їм ставлять пам’ятники і, якщо попрохати назвати з десяток прізвищ Героїв, то назвуть 20... А Мудреців — і п’яти не згадають.
КУДИ СХИЛЯЮТЬСЯ ШАЛЬКИ ТЕРЕЗІВ?
Чи є у світі країни, де живуть самі Розумники? Мабуть нема. Колись би я назвав США, але після Трампа уже не ризикую.
Чи є населені виключно Романтиками? Теж мабуть ні. Але є такі, де Романтиків більшість, а є такі, де меншість. Є ж різниця між япі з Уолстріту й, якимисьТиграми визволення Тамілу.
Було б спокусливо розділити українців на Розумників і Романтиків за політичними уподобаннями. Тим більше, що напередодні чергових виборів усі без винятку партії умовляють електорат “робити свідомий вибір”, а не піддаватися настроям.
Втім, за кого б не віддавали голоси українці, щоразу в нас перемагає трансцедентний Романтизм. Бо ані в програмах, ані в особистостях розуму нема за що зачепитися. І Розумники просто абсентують вибори.
Та Романтизм пронизує не тільки вибори, він скрізь. За опитуваннями Інституту соціології 52% українців живуть минулим (причому що на Заході що на сході України - однаково), 75% вважають себе віруючими (ми в цьому плані другі в Європі після Польщі). А за даними Демініціатив - 52% з нас не планують вакцинуватися від ковіду, бо сумнівються в медицині. І за питомою вагою антиваксерів ми (як вважають соціологи) - у числі світових лідерів. Хоча й соціологію у нас вважають лже-наукою.
І як вишенька на торті — висновки з Інституту математики НАН: після 5-го класу математику в школах припиняють вивчати 90% школярів.
Як би не сталося так, що Розумники в нас вимруть, як свого часу неандертальці...
Мабуть, не можна казати, що Романтики — це зовсім погано. Принаймні, без Романтиків 80-х не було б Незалежності, без Романтиків Майдану не скінчилася б епоха Януковича, а без овіяних флером романтизму добровольців і волонтерів — не зупинили б агресора.
Але ж навіть у війні, сучасній, високотехнологічній, озброївшись самим лише народним духом, не переможеш...
Колись цікавився, які дисципліни вивчали у школах вищих офіцерів на початку ХІХ ст. Виявляється - алгебру, сферичну геометрію, диференціальне й інтегральне обчислення, аналітичну геометрію. Це в ХІХ столітті! А в 1990 роках кількість математичних дисциплін, які вивчають офіцери, досягла двох десятків. А скільки цих дисциплін зараз?
Розумників не дуже люблять мас-медіа, бо їх розповіді нудні, вони не вміють яскраво таврувати опонента, влаштовувати ідейні махачі й епатувати у світських хроніках. Їх узагалі рідко запрошують на телебачення.
У них немає армії ботів і тітушок підтримки. Їх не обирають у парламент, і не довго терплять в уряді. Їх не сприймає країна, яка воює, і де герої — ті, хто тримають периметр, а не ті, хто знайшов доказ теореми Ферма. Вони тихо виїжджають за кордон, де можна щось заробити собі на життя інтелектом, а не рекетом.
А що таке Буря й Натиск без Просвітництва і Критичного мислення у сучасних умовах? Здогадуєтеся? Це — Талібан, мужні воїни, які готові до самопожертви, вправно володіють зброєю і відновлюють традиції пращурів. Хотіли б ми жити в такому романтизмі?
Не знаю, як примирити ці світоглядні раси, поки вони не з’їли одне одного - як неандертальці і кроманьйонці. І чи можна примирити взагалі?
ІЩЕ ЧОТИРИ РАСИ...
На цьому можна було б поставити крапку. Але виникає запитання: може, ну їх, ці обидва світогляди? Може, є якісь інші? Які могли би нас об’єднати?
Може й є. Український біолог і філософ, академік Костянтин Ситник наприкінці життя саме питанням множинності людських світоглядів і зацікавився. Навіть збирав матеріал для книжки. Не знаю чи встиг написати.
Він і розкрив причини світоглядної війни між Розумниками й Романтиками.
Вони, на його думку в тому, що обидва ці світогляди - антропоцентричні, а отже глибоко егоїстичні і націлені виключно на задоволення людських потреб. І як два егоїстичні світогляди не зможуть ужитися ніколи. Тож у борні тягнуть і людство, і загалом життя на планеті до прірви.
А є світогляди неантропоцентричні? Є. Ситник називає їх аж чотири — на вибір.
Ось, наприклад, Інвайронменталiзм (вiд анг. environment – навколишнє середовище, довкiлля). Він з’явився десь у середині 90-х. І розглядає все довкiлля як моральну цiлiснiсть з її власними правами та красою, а людей – як частину цiєї цiлiсностi. Один з його постулатів: екосистеми ж слiд пiдтримувати не лише через економiчну доцільність, а й власну внутрiшню цiннiсть.
Ще один світогляд від Ситника — Бiоцентризм, який вважає, що будь-яке життя на Землі, в усьому його генетичному розмаїтті має однакову цінність i кожна його частинка має бути захищеною і збереженою. Предтечею Біоцентризму до певної міри можна вважати Святого Франциска, який вважав, що душа є у всього живого, а отже все живе має цінність.
Трансгуманiзм - бере свiй початок вiд гуманiзму епохи Вiдродження і сповідує iдеали розвитку гармонiйної особистостi.. Його поєднує з Просвітництвом позитивна віра в прогрес, але не задля гонки інтелектів, технологій чи озброєнь, а для поліпшення фізичних, розумових, психологічних якостей кожної без винятку людини, знищення хвороб, страждань, старіння смерті, нарешті.
І нарешті - Соцiальний натуралiзм. Це свiтотогляд, згiдно з яким соцiальнi явища слiд розглядати як такi, що породжуються Природою та iснують за її фiзичними та бiологiчними законами. Усвідомлення цього, вважають соціальні натуралісти, допоможе усунути комплекс людської сваволі й ілюзій, який і породжує все зло на планеті, починаючи від корупції і завершуючи тоталітаризмом.
Нікому не потрібна і чужа людській психіці фантастика? Сьогодні, мабуть, так. Але щось підказує, що за однією з цих світоглядних рас — майбутнє. А може, за всіма чотирма... І було б цікаво, якби Україна стала пілотним проєктом для якогось із цих світобачень дня прийдешнього.
