Омелян Пріцак (1919 – 2006) – український вчений світового рівня. Учень Агатангела Кримського та Івана Крип’якевича, історик і сходознавець. Під час Другої світової війни змушений виїхати до Німеччини, а потім до США. Засновник трьох українознавчих кафедр та Українського наукового інституту в Гарварді – одному з найпрестижніших університетів світу. Авторитетний та впливовий фахівець, який подавав кандидатури Павла Тичини, Миколи Бажана, Івана Драча, Ліни Костенко на здобуття Нобелівської премії з літератури. Засновник академічних інститутів в Україні після відновлення незалежності в 1991 році. Про життя й діяльність вченого розповідає Таїса Сидорчук – кандидат історичних наук, керівник Науково-дослідного центру орієнталістики імені Омеляна Пріцака при Національному університеті “Києво-Могилянська академія”.
