Ця вимога може викликати здивування. Який Медведчук? Медведчук перебуває в Україні під слідством, під домашнім арештом, на нього накладені санкції. Але річ у тому, що Путіну на це просто начхати. Можливо, в оточенні президента Володимира Зеленського і розраховували, що після запровадження санкцій та арешту Медведчука та зникнення з ефіру його телеканалів Путін зрозуміє, що про врегулювання в Україні треба розмовляти лише із Зеленським та із тими, кого призначить український президент. Але це яскрава демонстрація нерозуміння психології російського правителя.
Перше. Путіну зовсім не цікаве врегулювання в Україні. Чим довше продовжуватиметься конфлікт на Донбасі – тим більше він матиме вплив на ситуацію у нашій країні. Друге. Путін не сприймає Україну як державу, а Зеленського як її президента. Зеленський для нього – керівник бунтівної провінції, а Медведчук – “смотрящій за регіоном”, якого він обрав сам. І якщо цього не розуміють Зеленський та українці, тим гірше для них. Третє. Путін ненавидить, коли на нього тиснуть. Він упертий, як підліток з пітерського підворіття. І якщо він бачить, що його друга Медведчука намагаються вилучити з політики, він лише посилюватиме тиск, лише наполягатиме на поверненні Медведчука в переговорний процес.
Тоді що робити Зеленському, якщо він хоче миру? І що робити українцям, якщо вони хочуть, щоб війна завершилася?
Нічого особливого. Бажати миру, готуватися до війни.