Сьогодні часто доводиться чути і читати, що Геловін — це західна традиція, і не гоже опускатися до чергового копіювання чужих свят. Багато хто взагалі вважає, що Геловін – це сатанистське свято католиків, і негоже укарїнцям його святкувати.
Насправді, у древніх слов’ян був свій «Хелловін». Ніч з 31 жовтня на 1 листопада була особливою і для наших предків, і називалася Велесова ніч. Люди вірили, що в цей час душі всіх померлих спускалися на землю і непомітно ходили поруч з живими. Духи предків приходять, щоб благословити свій рід, дати пораду, допомогти з вирішенням проблем. Крім того, в цю ніч приходили і душі ще не народжених. Грань між світами стиралась, це містичний час.
До речі, Велес – найбільший язичницький бог, і про нього написано томи. Але навіть якщо побіжно познайомитися з найпоширенішими версіями, стає очевидним, чому саме його ім’ям названо це свято.
Велес:
– великий маг і чарівник
– володар непізнаного
– бог удачі
– покровитель кохання
– пан шляхів і покровитель мандрівників
– вчитель мистецтвам
– покровитель тварин
– посередник в договорах
– покровитель торгівлі
– прижиттєвий випробувач
– посмертний суддя
– опікун всього живого.
Прикмети, обряди і гадання в Велесову ніч
Стародавні слов’яни ретельно готувалися до святкування Велесової ночі. Будинок ретельно прибирався, а вся родина ходила в баню. Стелили нові скатертини, перестилали ліжку і вичищали всі кути. У ніч на 1 листопада згадували своїх померлих родичів, а на вікно ставили запалену свічку, щоб їхні душі знайшли дорогу до дому. Увечері накривали святковий стіл. Перед початком трапези, господар будинку запрошував душі предків: «Діди приходите, з нами їжте і пийте».
Обов’язковим атрибутом «слов’янського Хелловіну» був вогонь. У селах, на найвищих точках палили багаття, навколо яких проходили масові народні гуляння. Вважалося, що, стрибаючи через вогонь, можна очиститися і позбавитися від хвороб і проблем. З тією ж метою на Велесову ніч сміливці ходили по розпеченому вугіллю.
Гарбуз так само не є запозиченим атрибутом у Заходу. У Велесову ніч наші предки з гарбузів робили ліхтарі: вичищали м’якоть, і, встановивши всередину запалену свічку, виставляли гарбузовий ліхтар біля порогу будинку. Він вказував душам предків шлях і служив містичним інструментом. Ті, хто бажав поворожити, писали на клаптику паперу своє питання і, зім’явши листок, підпалювали його від чарівного ліхтаря. Відповіддю на питання служили контури тіні, які відкидав спалений лист.
Існував й інший спосіб ворожіння в Велесову ніч. Перед сном в «своїй» гарбузі запалювали свічку і проговорювали «Нехай присниться, що виконатися». Сон в Велесову ніч вважався віщим.
Господині вранці 1 листопада набирали попіл з печі і кидали на блюдце, намагаючись за отриманими контурам розгадати пророцтво на майбутнє.
У Велесову ніч проводили обряд на багатство. Для цього збирали весь дріб’язок, що був у будинку, в гаманець і роздавали бідним, примовляючи: «нехай мої гроші допоможуть всім, хто в них потребує, навколо обернуться і до мене достатком повернуться».
Вважалося, що в цю ніч можна безпосередньо отримати допомогу від померлих родичів. Для цього потрібно було назвати ім’я і звернутися до нього зі словами: «Сьогодні тобі в цей світ приходити – мені раду приносити. Підкажи, як мені закінчити справу». Побачити уві сні в цю ніч померлих родичів вважалося взагалі дуже гарною прикметою.
Як загадати бажання в Велесову ніч
Господар свята – могутній бог, і до нього часто зверталися з проханнями. 31 жовтня, перед сном, вибирали солодке яблуко, нашіптували на нього бажання і клали під подушку. Вранці, ледве прокинувшись, яблуко з’їдали. Вважалося, що загадане таким чином бажання обов’язково збудеться.
Велесова ніч вважалася часом очищення, переосмислення і можливого переходу на більш високий духовний і матеріальний рівень життя. У будь-якому випадку, згадати добрим словом за вечерею родичів, яких вже немає з нами, поставити для них на вікні свічку і навіть залишити частування – добра традиція наших предків.
