Усі вони були звільнені та взяті під контроль ЗСУ. Про це в інтерв’ю розповів Юрій Бірюков – радник Президента України Петра Порошенка.
«Нейтралка», «сіра зона», «нічийна земля»… Як не називай, а великі території, на яких не було ані влади, ані закону, становили неабияку проблему і для українських захисників, і для місцевого населення, і для держави в цілому. Такими територіями вільно пересувались ворожі диверсійні групи, які підбиралися впритул до українських позицій. Жителі селищ, яким не пощастило залишитись на «нейтралці», залишались відрізані від державної допомоги та підтримки, зате їхнє майно було потенційною здобиччю бойовиків. Врешті-решт, через своєрідні схеми та діри у законодавстві, підприємці, зареєстровані у таких місцях, фактично отримували кард-бланш на контрабанду. В результаті, скажімо, лише у одному селі під Бахмутом протягом 2015 року число зареєстрованих ФОПів виросло у десятки разів – щоправда, місцеві мешканці не отримали з цього «розквіту бізнесу» нічогісінько (чого не скажеш про корумповану селищну адміністрацію).
Тому, з певного моменту, ЗСУ почали звільняти «сірі зони», беручи їх під контроль. Бойовики та їхні хазяї, росіяни, звісно, протестували, звинувачуючи Україну у порушенні Мінських угод. Та позиція нашої держави була послідовною: згадані угоди не передбачали існування «нічиєї землі». Українське військо укріплювалось на нових позиціях, займало стратегічні висоти і успішно відбивало атаки терористів, що намагалися повернути втрачену територію. Жителі звільнених селищ нарешті відчули себе повноцінними громадянами, та змогли перепочити від постійних набігів бойовиків. А контрабандисти та їхні нечисті на руку покровителі втратили чималий злочинний прибуток.
У 2019-м, зі зміною державної влади, стратегія кардинально змінилася. Відтепер українські «керманичі» прагнули не звільняти українську ж землю, а зазирати у вічі ворогові, шукати в них мир, покірно скавчати та мести хвостиком. Замість непримиримих яструбів типу Турчинова чи героїв війни на кшталт Забродського, до процесу долучились сивохи й фокіни, які марили радянським «братерством». Вони підготували, а Зеленський схвалив відведення ЗСУ. Нерідко – на непідготовлені позиції, буквально у чисте поле. Так «сіра зона» повернулася, навіть у більшому масштабі. В багатьох місцях її одразу зайняли бойовики. Так Україна втратила свої території без бою – через зрадників у вищому керівництві. Цей злочин досі лишився непокараним. І чи довго ще таким лишатиметься – залежить тільки від нас.
