Двадцять другий день опору.
1. Маріуполь. Я низько схиляюсь перед кожним військовим та містянином, який зараз там. Це щоденний подвиг. Я не міг писати цей текст до того, як дізнався, що бомбосховище в театрі витримало повітряний удар і люди живі. Але щоденне збільшення рівня гуманітарної катастрофи, яку свідомо створює російське військове керівництво і про що мовить світова спільнота - це один з найстрашніших фактів цієї війни.
2. Отримання американської та іншої чергової військової допомоги. Думаю, частинами вона має з'явитися у військах протягом тижня. Це повинно остаточно змінити ситуацію в небі і надати можливість українцям накрити скупчення ворога на землі. Зупинити наступ на півдні і сході і відігнати його до кордону на півночі. Саме це і є запорукою успішних перемовин, а не надія на чемність і людяність маньяка.
3. Зупинка виробництв автоВаза та Камаза вже в перші тижні санкційного тиску показує, що падіння ВВП та зайнятості в Росії перевищить будь-які прогнози вже в квітні цього року. Розрахунок на зміну вектору підтримки влади - вірний.
4. Вперше заявлена офіційна позиція Китаю - максимально позитивний сигнал з дипломатичного фронту, наступний за цим - Ізраїль. Впевнений, що громадянське суспільство виштовхне ізраїльську владу з кола прихильників путінізму. Туреччині дякуємо за чергові Бар'яктари.
5. Мій рідний Харків. Думаю, знаю, сьогоднішній та завтрашній день - буде знята облога з північного сходу міста, що зупинить прямі обстріли Північної Салтовки. Взагалі, подвиг Харкова, - одна з тих речей, що повністю зламала план ведення війни в Україні
Слава Україні!
