Колись було модно казати “я поза політикою”. Наче я такий собі світлий ельф, чиї руки не касаються такої завідомо брудної справи.
У давній Греції люди, що мали таку позицію, називалися ідіотами. Їх зневажали: якщо ти глухий до життя своєї спільноти, то що ти взагалі за людина така? У нас же бути ідіотом вважалося за нормальне.
Війна багато що розставила на свої місця. Тепер ми розуміємо, що в нас є спільне - Україна - і кожен захищає її там, де є, так, як може.
На жаль, дійшло не до всіх.
Голосування українського журі на Євробаченні дуже роздратувало багатьох моїх друзів. Тоді, коли українське суспільство активно підтримало представників Польщі та Литви, українське журі їх просто проігнорувало, давши по нулях.
В звичайній ситуації це було б дискусійно, але прийнятно. Мовляв, це пісенний конкурс, ми тут не дружні країни підтримуємо, а музику оцінюємо.
А от в ситуації, коли:
- наш виконавець ризикує дискваліфікацією, щоб закликати врятувати “Азовсталь”,
- керівництво конкурсу розуміє це та робить поступку,
- вся Європа підтримує нас саме в знак солідарності із нашою боротьбою,
- народи Польщі та Литви рятують життя українців як на суспільному, так і на індивідуальному рівні.
…такий підхід вже є саме тим ідіотизмом. Він ріже око та викликає несприйняття. Принаймні, в мене і ще низки осіб, яких я знаю.
Гірш з тим. Коли справа дійшла до пояснення, чому так, голова журі Лисиця просто відповів у тому самому дусі “музика поза політикою”. А от пані Федишин його перевершила, заявивши, що дала Польщі десять балів - хоча на продемонстрованому нею ж бюлетені насправді поставила Польщу на десяте місце, що еквівалентне нулю балів. Тут така колізія: або пані ідіотка не тільки в давньогрецькому розумінні і не змогла зрозуміти, як голосувати на конкурсі, або вона тримає за таких нас всіх.
У будь-якому випадку, вибачте, люди, я не хочу бачити таких моїми представниками перед Європою. Мені потім за них перед закордонними друзями вибачатися, а це соромно.
Взагалі я більше не хочу чути ані “музика поза політикою”, ані “спорт поза політикою” щодо випадків, де люди представляють не себе особисто, а державу. Політика є всюди, де є державний прапор та кошти платників податків. Хто не може з цим змиритися, той туди не лізе. Наче все зрозуміло.
Тому я, на прохання друзів, підготував такий відкритий лист до голови Мінкульту Олександра Ткаченка та голови Суспільного мовлення Миколи Чернотицького. Якщо вважаєте так само, як - можете підписуватися в коментарях.
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО МІНІСТЕРСТВА КУЛЬТУРИ ТА СУСПІЛЬНОГО МОВЛЕННЯ
Шановний Олександре Владиславовичу, шановний Миколо Миколайовичу,
Ми, громадяни України, що підписалися нижче, хочемо висловити свою незгоду з позицією українських суддів на пісенному конкурсі “Євробачення”. На наше переконання, їхня неготовність підтримати країни, які виступили союзниками України, зокрема Польщу та Литву, викликала нерозуміння у широких колах цих країн та негативно вплинула на їхні настрої саме тоді, коли цьому слід було запобігати.
Ми далекі від думки, що цей інцидент суттєво повпливає на політику наших сусідів, але маємо зазначити, що в нашій критичній ситуації ми маємо безпрецедентну підтримку з боку їхнього суспільства, відповісти на яку хотілося б жестами вдячності, а не роздратування. У подальшій комунікації свого вибору голова українського журі Вадим Лисиця продемонстрував нерозуміння сутності проблеми, а пані Ірина Федишин надала неправдиву інформацію щодо свого голосування.
Ми змушені констатувати, що ці особи, попри повагу до експертизи та творчого шляху багатьох з них, не впоралися із представленням української держави, і не можуть більше бути задіяні в такій якості українськими державними органами. Ми не пропонуємо покарань та обмежень творчої свободи для цих людей, але вимагаємо відсторонити їх назавжди від будь-яких завдань, пов’язаних з представництвом інтересів держави у культурі, мистецтві, інших сферах, та прийняти відповідне рішення від імені Міністерства культури та інформаційної політики України.
Також ми вважаємо, що слід суттєво скоригувати політику репрезентації держави в міжнародних спортивних та культурних конкурсах з тим, щоб особисті позиції представників та відсутність таких не псували імідж України - принаймні, до завершення війни, у умовах якої закордонна підтримка рятує наші життя та наше майбутнє.
З повагою,
Віктор Трегубов, капітан ЗСУ, співзасновник партії “Демократична Сокира”.
