В мене трапилось неочікуване інтерв‘ю з маленькою дівчинкою дев‘яти років.
Її мама прийшла на запис плівки серцебиття її братика, який повинен народитися в липні. Плівка записується сорок хвилин. Я була вільна і ми з малечею сиділи в коридорі і розмовляли про життя.
Знаєте, іноді просто необхідно розмовляти про життя з дітьми.
— Наташа, всі говорять, що їм страшно. А мені не страшно, ні краплиночки, хоча буває, що я дуже лякаюсь, але це тоді, коли в мами або в папи щось болить і зразу стає таке страшне обличчя, що я лякаюсь.
— Тобто, ти не боїшся тривог, війни, обстрілів?
— Ні, ти мене не так зрозуміла. Звісно боюсь. Але ж я читаю казки. І в казках добро завжди перемагає зло. Чи швидко перемагає, чи повільно. Але ще не в одній казці не було, щоб зло вижило, а добро ні.
— Які чудові казки ти читаєш! Але це ж казка!
— Бабуся говорить, що казка — це народна мудрість. Усього народу з різних країн. Хіба така спільна мудрість може помилятися? Її ж багато, тієї мудрості. Тому я точно знаю, що буде добро і теж все для цього роблю.
— Оце ти молодчина! А навчи мене щось робити для перемоги добра!
— В тебе не вийде, бо ти доросла. А ось я, наприклад, зараз завжди застіляю своє ліжечко. Рівненько - рівненько, щоб жодної складочки не було. Це дуже красиво. Я зараз зовсім не дратую свою маму і слухаю її завжди-завжди. В неї хороший настрій і я точно знаю, що з хорошим настроєм вона легше народить мого братика.
Але є один прикол, якому я можу тебе навчити. Але це не моє. Це мій батько придумав, — вона хитро примружилася, — Вони всі зараз ніколи не сваряться.
— Що, дійсно, ніколи - ніколи?
— Одного разу, батько був дуже роздратований, що бабуся щось там не те зробила, але він мовчав, а потім тихо сказав мамі, що зараз не потрібно сваритися, тому що треба всіх берегти, бо у нас у всіх одна мета. Ось так. Ми тепер не сваримось. Хоча бабуся постійно бурчить, а батько і мама не реагують. А я реагую! Сказати тобі як?
— Говори! Це дуже цікаво.
— Я підхожу до неї, обнімаю і говорю, що я її люблю! І це діє! Хочеш, я наступного разу принесу тобі книжку зі своїми казками?
— Дуже хочу! А я тобі куплю якусь маленьку іграшку. Хочеш?
— Ні! Ми домовилися з батьками, що зараз ми не купуємо нових іграшок. Тому що нам всім треба допомагати нашій країні. Але в мене вже є перелік побажань. Але я тобі не буду говорити до нашої перемоги. А потім обов‘язково скажу. Домовились?
