1. Щоденно збільшується кількість українців, які переходять у спілкуванні з російської на українську. Мої раніше російськомовні знайомі починають відповідати впевненою українською на українські звертання. Безперечно, ця хвиля буде щоденно зростатиме, мова - це одне з питань, остаточно вирішених російською агресією. Так, фронт частково говорить російською, як і тил. Так, в тилу залишається певна кількість людей, які агресивно реагують на спроби спілкуватися з ними українською. Так, багатьом з нас, російськомовних, складно весь час контролювати себе у сфері обслуговування, у публічному спілкуванні. Разом з тим, переважна більшість російськомовних українців розуміє, що перший крок до кам'яної стіни у відносинах з ворогом полягає саме у зміні мовної парадигми.
2. Після краху Радянського Союзу країни колишнього соціалістичного табору, країни Балтії та колишні республіки СРСР на Закавказзі вилучили російську мову з шкільної програми. Комусь це питання може здатися контраверсійним. Так, у Грузії теперішня влада намагається повернути російську мову до активного вжитку. На заваді стоїть молодь цих країн, яка разом із мовою, змінила культурну орієнтацію. Англійська мова на відміну від російської несе з собою і повну зміну способу життя, орієнтацію на західні, європейські цінності. Останні 20 років Росія без успіху вкладає гроші в мовні курси у різних країнах; купівлю культурних та освітніх діячів, що відповідають за освіту і культуру, щоб хоч якось сповільнити зменшення територіальної "шагреневої шкіри" впливу російської мови. Разом із силовим способом її нав'язування в минулому прийшло відторгнення в сьогоденні.
3. З культурним продуктом, який походить з РФ, нажаль, все набагато складніше. Західний законодавець поки що не забороняє власним видавцям, теле- та кінобізнесу отримувати російські державні гроші за просування російського культурного продукту, в той час, коли вже почалися зрушення із забороною російських інформаційно-пропагандистських матеріалів. Справа не тільки в російській діаспорі, а й у в великій кількості інтелектуалів, здебільшого, лівих поглядів, які вбачають в російській літературі та кіно щось свіже в порівнянні з технологічною культурою made in USA. Російським культурним менеджерам вдалося сформувати у свідомості світового споживача протиставлення російської та американських культур.
4. У видавничій спільноті Європи росіянами вихована значна кількість експертів, читчиків (професійний термін видавничої спільноти), редакторів, перекладачів, які радять видавцям чергові нові книжки російських авторів. Мабуть, щось подібне відбувається і з російським кіно. Путінська влада має величезну кількість інструментів впливу не тільки на російських митців, які підтримують владу, а й на тих, хто цю владу іноді критикує. Ці люди теж є носіями російських наративів, свідомо чи ні. Іноді росіяни використовують в цьому і українців (Лозниця), іноді – європейців (Кустуриця). Часто діалоги з "хорошими русскими" на західних майданчиках є пасткою для українських діячів культури, які таким чином легітимізують росіян, які підтримали Україну, але не відмовились від видання власних книжок, отримання премій, показу фільмів на території Росії та Білорусі, постійної участі в культурному житті держави-агресора.
5. Але справжня, безсоромна експансія була тут, в Україні. Російські серіали на українських телеканалах, спільне виробництво серіалів (гроші і актори - російські). Безумовно, якісна поліграфічно, естетично і часто з точки зору якості перекладу, книжкова продукція російських видавців (здебільшого, перекладні видання західних авторів), російська естрадна музика давно зайняли місце у головах українських споживачів культури. Зупинити це захоплення буде непросто. Піратські сайти завантажують російські серіали та кіно, українські книгарні продовжують продавати російські або контрафактні книжки. Як відомо, злочинець не має національності. Тільки підписання Президентом на законопроекту 7459, проголосованому ВР ще 19 червня допоможе зупинити ввезення та продаж книжок походженням з Росії та Білорусі. Далі буде простіше. Сьогодні на книжковому ринку ситуація, як перед харківським наступом ЗСУ, всі учасники книжкового ринку очікують звільнення від російської продукції.
Красовицький щоденно
