1. Зброя. Невідомо, як довго триватиме війна, але ми знаємо, що наши бійці навчаються в країнах НАТО. Впевнений, що немає сенсу повідомляти широкому загалу, на чому вони навчаються. Були повідомлення про те, що українські пілоти навчаються і на А-10, і на F-16, а це займає більше, ніж 3-4 місяці. У будь-якому випадку, до початку штурму Криму встигнуть. Безвідносно, чи тренуються на ATACMS, - це той випадок, коли кожен наступний крок у боротьбі кремлівських мерзотників проти мирного населення кидає ще одну вагу на терези при ухваленні рішень західними союзниками про межу дозволеного. Колись і Байрактари ми вважали фантастичною зброєю, а сьогодні щоденні влучання Хаймарсів по об‘єктах за 70 км від лінії фронту почали здаватися буденністю. Вода камінь точить. Надійшли повідомлення з Греції про заміну німецькими Мардерами радянських БМП-1 для постачання останніх в кількості 40 шт в Україну. На початку листопада мають підійти перші дві батареї NASAMS та у грудні - німецькі надсучасні IRIS, які повинні прикрити небо над Києвом та Харковом. Постало питання про відкриття Львівського аеропорту, це означає, що вирішується завдання щодо прикриття Львова з неба. Щотижнево уряд Байдена виділяє 600-800 млн на зброю для України. Наближається новий фінансовий рік у США, а з ним і ленд-ліз. Не знаю, чи будуть там ABRAMS, але впевнений, що не тільки Східна Європа та трофеї від ворога в цьому році поповнять запаси танків для українців.
2. Коли кажуть «час працює на Росію», це точно не так: санкції починають працювати дедалі серйозніше, запаси зброї зменшуються, а бойовий дух вмирає разом з залишками професійної російської армії. Коли кажуть «час працює на Україну», це теж не так: кожен день забирає життя військових та мирних жителів нашої країни. Всі звикли до війни, але гроші закінчуються, здоров‘я та психіка - не безмежні. Навіть, європейці, вочевидь, втомлюються від підтримки наших мігрантів та армії, страждають від зростання цін на енергоносії та продовольство. Це - та мінімальна плата за війну, яку платить Україна та Європа. Варто усвідомити, що світ - неідеальний, і безпринципному негідникові іноді простіше прийти до влади у посттоталітарній країні, ніж поміркованому політику, який зможе вивести таку країну разом з її темним, в своїй більшості, населенням, з темряви. Нам судилося вийти на світ, але ми живемо на фронтирі, який захищає світло від темряви. Маємо фантастичний народ, багаті природні ресурси, однак 30 років теж, переважно, вибирали керівників, не готових разом з нами беззастережно рухатися до світла. Саме зараз, разом з війною, з‘явився черговий шанс на очищення. Немає ідеальних керівників, немає ідеального народу, але саме зараз наш народ вчергове швидко трансформується. Перемога не означатиме швидкої зупинки, гальмування цього розвитку. Потрібно буде рухатися далі.
3. Наступ на Харківщині створив нову фронтову ситуацію. Східні райони області, ще не звільнені від ворога, відділені від українських військ зручною природною лінією оборони - річкою Оскол. Днями її форсували українські підрозділи при звільненні східної частини Куп‘янська. Це місто було і є великим логістичним хабом між Росією та Сходом України. Саме через Куп‘янськ прибували військові ешелони з Росії на Харківщину і Північний Донбас. Саме тут були найбільші склади із зброєю в цій частині нашої країни. Тепер, коли річкова лінія оборони супротивника подолана, відкривається шлях на степову Луганщину, де у противника майже немає місця, в якому можна закріпитися. Спочатку - удар вздовж Оскола (там майже немає оборонних ліній ворога, бо територія прострілюється з лівого, звільненого берега), потім - удар з Півночі на Південь до напівоточеного Ліману і звільнення частини високого, лівого берега Сіверського Донця до Кременної, а також удар із заходу на схід, на Сватово та Старобільск, ще один вузол логістики ворога, звільнення Північної Луганщини та вихід на лінію 24 лютого під Луганськом.
4. Обстріли Харкова та північний кордон Харківщини. Українській армії вдалося з мінімальними втратами витіснити противника через північний кордон. Відстань до тих сіл та міст Білгородчини, в яких стояли системи РСЗО та дальнобійної артилерії, які щоденно своїм вогнем знищували Харків, Дергачі, Золочів, Чугуїв, зменшилася і українські воїни перемагають там в контрбатарейній боротьбі, врезультаті ворог поступово відсуває власну далекобійну зброю від кордону на Північ. Періодичні обстріли Харкова зараз - це Іскандери та менш «пекельні» с-300, не призначені для обстрілів мирних міст. Але росіяни досі мають фантастичну кількість ракет для с-300 у запасах, близько 7000 з них вже вичерпали термін придатності. Це означає, що до системного постачання ATACMS і моменту, коли наші бійці навчать ворога триматися від Харкова на поважній відстані, місто залишиться в зоні обстрілів і мирне життя туди не повернеться.
5. Кожен наступний день війни наближає нас до Перемоги. На відміну від лютого-березня, ці слова мають інше сутнісне значення - не тільки знищення колон техніки ворога, який, не розуміючи українського менталітету, наступав в очікуванні кокошників, караваїв та військового параду; а й успішні військові операції українських полководців, системна підтримка союзників і героїчний спротив всього українського народу. Тому - переможемо! Слава Україні!
Красовицький щоденно
