Популярність порівняння сюжетів російсько-української війни з творами Дж.Толкієна – всі ці мордори, орки, гобліни і подібне – підштовхує і до інших паралелей. У сазі про Володаря Кілець згадується потужний артефакт - палантир. Він дозволяє бачити те, що на відстані. На жаль, те, що вигідно темному владиці. Тож люди, які вдивлялись у нього, бачили орди орків, які все стягувалися і стягувалися до битви.
Цей сюжет дуже нагадує ситуацію після оголошення путіним мобілізації і погроз ядерною зброєю. Обговорюються полчища мобілізованих, сценарії ядерного конфлікту. Чимало оглядачів (зокрема, й з владних кабінетів) наголошують на повільності, недостатності західної допомоги; деякі теми, як-от про Німеччину і танки, стали просто щоденним прикладом для цього.
Але ми маємо перемогти. У війні за незалежність прийнятних альтернатив немає (адже знищення нації - неприйнятна альтернатива).
Тому зростання небезпеки має підштовхнути спрямувати зусилля на те, що цю небезпеку відверне.
Це – зброя, яка вбиває рашистів; фінансова допомога Україні, яка дозволяє спрямувати зусилля для оборони; і санкції, які руйнують економічну основу рашистів, уповільнюючи їх військову машину і підвищуючи антивоєнний та антивладний тиск на росії.
У всіх трьох компонентах Перемоги Україна потребує допомоги союзників.
За повідомленнями прем’єра Шмигаля, Україна отримує приблизно 3 млрд дол на місяць допомоги. Фактично, союзники оплачують всі видатки, напряму не пов’язані з обороною.
Вони оплачують також і оборонні видатки – постачаючи нам зброю. Попри популярне переконання, цієї зброї виявилося достатньо для зупинки російського наступу і проведення українського контрнаступу.
Але зброя і особливо – комплектуючі і боєприпаси – це швидко витратна матерія. Цього треба щораз більше – особливо зважаючи на перспективи надходження мобілізованих підкріплень.
Із початком нового бюджетного року в США відкриваються перспективи ленд-лізу як широкої і системної підтримки. Втім, його наповнення і строки постачання теж залежать від багатьох факторів, на які зважають американські політики. А на американські поставки зважають європейські партнери.
Зрештою, санкції вже загнали російську економіку в мінус, підірвали нафтогазову основу для формування бюджету, суттєво ускладнили будь-яке високотехнологічне виробництво (зокрема і насамперед - військове).
Але за «тучні роки» росією накопичений достатній запас міцності. Він зараз розхитується, тріщить і сиплеться – але не зруйнований. А без очевидних провалів у рівні життя «глибинних росіян» очікувати «російського бунту» марно: оспіване пропагандою вялічіє суттєво знижує запит на стандарти життя і подовжує терплячість.
Тому дії України мають бути сфокусовані на знешкодження тих факторів, які уповільнюють дії Заходу із надання нам допомоги.
По-перше, росія будувала уяву про свою велич на страсі – перед армією і постачанням енергоносіїв. Це страх потроху знімається з успіхами ЗСУ і здатністю Заходу, насамперед ЄС, обійтись без російських нафти і газу.
Однак не варто недооцінювати розгалуженої мережі впливу, яка зберігає свій вплив. Для ефективної протидії рашистським наративам владі варто співпрацювати і з опозицією, і з громадянським суспільством, не поділяючи на «своїх» і «чужих».
І питання не тільки в підтримці єдності – на щастя, самоцінність єдності очевидна і для партнерів теж. Просто виходить, що все, що говорили про рф і її наміри у 2014-19 і тодішня влада, і експерти громадянського суспільства – виявилось правдою. І представлення цих доказів тим, хто тоді виявляв скепсис, дуже допомагає розвіювати останні клапті рашистського пропагандистського чи корупційного туману.
По-друге, партнери мають прийняти – не тільки зрозуміти, а й усвідомити, Україну як частину європейської і євроатлантичної цивілізації, а не російське порубіжжя чи буферну зону.
Тут теж і пропаганда попрацювала, і кволий рух до 2014 року допомагав україноскептикам переконувати себе, що Україна – поза Європою.
Для розвіювання цих міфів найкраще прислужиться дієве виконання завдань, які наближають Україну до ЄС і НАТО. І утримування від дій, які віддаляють – і масово тиражуються російськими прихвостнями на Заході. Корупційні схеми, упослідження опонентів чи волонтерів – не менш шкідливі зараз, ніж корегування рашистських ракет чи проповіді московських попів.
По-третє, на Заході має виникнути картинка безпечного майбутнього, де є сильна незалежна Україна, інтегрована в економіку і життя ЄС і НАТО, - і зрозуміла доля і становище росії, яка більше не загрожує миру.
Пошук обох частин цієї формули надзвичайно важливо проводити разом з усіма секторами західного суспільства – і політиками, і громадськими діячами, і діловими колами.
Робота по цих напрямках прискорить «варення жаби» - дозволить виправдано підвищувати рівень вогню і не допускати затримок, які дорого коштують Україні.
Наскільки виправдані ці очікування, дізнаємось уже протягом найближчих тижнів, коли має надходити зброя, а згодом запрацює ленд-ліз. І напевне – протягом місяця-двох, коли рашистам почнуть надходити мобілізовані підкріплення – а зброя почне застосовуватись по них.
І далі ж буде...
