У плануванні всіх контрнаступів ЗСУ я чітко проглядаю людей, що виховані на Сунь Цзи та Ліддл-Гарті.
А ось вам яскравий приклад російської "воєнної теорії" - "Наука пабєждать" Суворова, книга яка чомусь там вважається підручником для військових.
Про тактику в цьому опусі у Суворова ані слова. Як і про логістику та взаємодію підрозділів та родів військ. Але от таке на кожній сторінці:
Караульним при боях ранковим і вечірнім тримати рушницю біля ноги до молитви, а перед молитвою підіймати на плече. При обох цих боях, як і при зборі, де бій не на місці битиме, виходити з обох крил при капралі або єфрейторі по два рядових, а де мало барабанщиків, тобто не понад три в одну шеренгу, то при капралі або єфрейторі з обох фланків по одному рядовому, яким у биття останньої повістки самим рушницю на плече підняти, а до збору виготовлені вже перед биттям; після прибуття на колишнє місце вони самі собою поставлять правий підбор до лівої щиколотки й по знаку капрала, з яким ходили, в інші два темпи зроблять ліворуч у фронт і поставивши рушницю до ноги.
Під "боєм" в цьому тексті мається на увазі бій барабанний, а ви що подумали?
Саме так, по цій "науці" вони й "перемагали" під Києвом, Харковом та Херсоном.
Знімаю капелюха перед тими нашими генералами, які з 2014 року, всупереч масовій протидії всіх - від політиків до молодших офіцерів все ж виростили генерацію офіцерів керівної ланки, завдяки яким ЗСУ воює зараз не по Жукову та Суворову.