Але цей факт не скасовує найголовнішого – розуміння того, що винуватцем трагедії є людиноненависницький режим Володимира Путіна. Винуватцем трагедії є Росія.
Військові дії на території України рано чи пізно мали призвести до влучення ракет на територію сусідніх країн. Ще на початку війни я писав, що це лише питання часу. Вчора то була, можливо, українська ракета. Завтра буде російська. І не одна. Такий закон будь-яких воєнних дій.
Якщо ми не хочемо переростання війни в Україні у глобальний конфлікт, у велику війну із застосуванням ядерної зброї та загибеллю десятків мільйонів людей – а можливість такого конфлікту збільшується із кожним днем війни в Україні – ми маємо зупинити війну. Ми маємо захистити мирне населення України від ракетних обстрілів. Ми маємо наполегливо працювати над економічним та політичним крахом російського режиму.
Альтернатива цьому залишається простою: рано чи пізно російські ракети таки впадуть. І вб'ють більше людей. Рано чи пізно відбудеться гуманітарна та технологічна катастрофа. Рано чи пізно розпочнеться велика війна, про яку ще розповідатимуть журналісти, але вже не писатимуть історики.
Бо на момент її завершення жодних істориків вже не буде. Хіба що таргани навчаться писати історичні праці.
