Мене рве на частини, коли я читаю: от прийдуть хлопці з фронту, то вони швидко наведуть тут лад.
"Хлопцям і дівчатам", які прийдуть з війни, точно буде не до того, щоб робити роботу, яку мали і повинні зробити ми. Вони прийдуть змученими, травмованими – в фізичному і психологічному сенсі. Прийдуть туди, де не всіх чекають чи дочекаються. Туди, де не всі будинки вціліли. Туди, де не всі друзі живі або на місці. Туди, де немає роботи і, відповідно, грошей.
А ми? Що ми? Замість того, щоб чистити наші конюшні, ми чекаємо «хлопців і дівчат з фронту». Чекаємо, що вони мають:
• розібратися з церквою московії, яку ми боїмося чіпати, бо ж збуримо людей, а люди у нас ніжні, вони можуть не винести виніс московських попів з наших Лавр;
• запитати Татарова, заступника голови ОП, скільки він ще планує заробити на біді і на війні, щоб назавжди покинути нас? І як там Микитась, чиїм «дахом», подільником він був чи і є?
• з’ясувати у Резніченка, голови Дніпропетровської ОДА, як йому вдалось так ощасливити коханку – аж на 2 мільярди гривень? І що він такого сказав президенту, що той після медійного скандалу забрав його у свою свиту і привіз у визволений Херсон?
• спитати у прикордонної служби, як братам Суркісам вдалось вивезти за кордон майже 20 мільйонів доларів? І не тільки Суркісам. Як всі ті хлопи виїжджають і стають монакськими «комбатантами»?
• приїхати до Запоріжської міськради і спитати, як можна привласнити вагони міжнародної гуманітарної допомоги і спокійно собі жити і керувати далі?
• спитати Єрмака: а як там телеканал, який, ще не отримавши ліцензії, вже ввійшов в єдиний телемарафон? Як там люди Єрмака, які змінили людей олігархів в державних підприємствах і перейшли під контроль Єрмака?
• спитати у Кирила Тимошенка, ще одного заступника в ОП, чи вистачить йому 24 мільйонів гривень, які отримала фірма його родини, виробляючи контент для того ж єдиного телемарафону?
• спитати у Олександра Ткаченка, міністра культури, а що там з музейними цінностями, які нам пропонували іноземні партнери вивезти ПЕРЕД війною? А що там з землями під Довженко-центром?
• спитати у Шмигаля, прем’єр-міністра країни, яка воює, навіщо «націоналізували» розбиті підприємства, повідомивши, що «потім їх повернуть»? Після того, як Коломойському і компанії полагодять те, що росіяни розрушили і знищили?
• спитати у Фонду держмайна, а як вони так змогли – продати три спиртзаводи по 3 мільйони доларів кожний? Практично, так коштували будинки під Києвом до війни. Як могли спалити концепцію створення біопаливної компанії на базі спиртзаводів? Чи покупців цікавили виключно ліцензії?
Я можу ще написати сотню питань. Про «велике будівництва», «ремонт і реконструкція доріг», відсутність стратегічних запасів на початок війни, відсутність зимової військової форми, про яку волонтери кричали з травня, але дякувати партнерам – привезли з усього світу. Про корупцію і заробітки людей при владі. Про те, як продовжують призначати членів ОПЗЖ і далі. Свіжий приклад – радник Янушевича, голови Херсонської ОДА, який був радником Сальдо.
Поки «хлопці і дівчата" воюють там – ми маємо воювати тут. Бо все оце випливе і далі буде керувати. Не сумнівайтеся.
І ще всі почують – «ми вас туди не посилали». І забудуть про згорьованих і одиноких старих батьків. І про дітей, чиї тата і мами не повернуться. І про загиблих. І про живих.
Бо коли буде знищено зовнішнього ворога, може виявитись, що внутрішній вкорінився і розрісся назавжди.
