Любі мої молоді "буратіни" з тих, хто чув від бабусь який був пломбір в СРСР по 20 копійок та скільки коштував хліб.
Питання до вас: знаєте, які найпрестижніші професії були в СРСР?
Ні, не полярника. І навіть не космонавта. І не вчителя. Не беремо партійних чиновників, академіків та міністрів - це виключення. Не кожна птиця долітала до посади молодшого помічника зам. зава відділу обкому партії.
Найкрутішими професіями були: приймальник склотари; рубщик м`яса в гастрономі; продавець харчових та промислових товарів; приймальник вторсировини; автослюсар; таксист. Ага, саме - таксист. А ще офіціант. Ви не уявляєте, які то були неймовірно круті люди. Спробуйте в СРСР влаштуватися у таксопарк без блату. А офіціантом?
Що таке блат? О-о-о, красиві мої. Це так в СРСР називалася корупція. Причому всюди і скрізь - від двірників до членів Політбюро. Влаштувати донечку в музичну школу? По блату. Купити імпортні чоботи? По блату. Дістати квиток на "Лебедине озеро" шоб попонтуватися перед бідними родичами з провінції...
А як жили телемайстри...
Як жили телемайстри...
Хто то такі? Ну да, зараз вони практично вимерли, мов динозаври. Бо сучасні імпортні телевізори пашуть роками цілодобово без поломок. Вам нині не відомо що таке запобіжники, трансформатори та стабілізатори напруги. А тоді...
А тоді був СРСР і планова економіка. Яка випускала хлам типу телевізор "Весна", "Рубін" або - не дай Бог "Рекорд", і єщьо хужее, єсли "Берізка".
Якщо щастило купити "Славутич" - ти улюбленець долі. А шауляйський "Таурас" уже прирівнювався до імпорту і купувався виключно "по блату".
Так от. Ці "дива радянської інженерії" ламалися частіше, ніж у радянських жінок наставали критичні дні. А якщо те й інше збігалося у часі (а горілка в магазині кінчалася) - радянські мужики ладні були чорту душу продати, аби апарат відремонтувати.
І тоді викликаний майстер-кудесник казав: тут згоріло оте і оте. На базі його немає (планова економіка) але я від себе відриваю - чисто випадково в мене завалялося. Тільки замість трьох рублів це десять коштуватиме. І оця чортівня замість рубля - три.
І платили. Утричі й у п`ятеро. Іноді вдесятеро. Куди дінешся - матч "Спартак"-"Динамо" хочеться подивитися. І фільм про героїчного розвідника Штірліца (якщо з вас, мої молоді "буратіни" ще хтось знає, хто він такий).
Но телемайстри були жалюгідними ніщєбродами порівняно з королевами... Ні - не бензоколонок. Була особлива каста - наче небожительки. Всі у білому. З численними плямами та дірками під могутніми запашними пахвами. Продавчині пива у пивбарах. Я не знаю, як на ту роботу потрапляли. Напевне треба було бути позашлюбною донькою Генерального секретаря ЦК КПСС.
І досі я чую отой верескливий хрипкий голос у підвальному барі, просякнутому смородом сечі та хрінового пива. Голос долинав з клітки із арматури, де сиділа семипудова пава:
"Мужики, вам недоливать чи розбавлять?"
І могутнє ревіння у відповідь: "Не доливать"!
А ще для мене одним із символів "совка" є плоскогубці поруч із телевізором. Хто жив у ті часи - той точно знає, для чого вони були...
