Коли почалась Битва за Британію, то Люфтваффе виставив на поле бою близько 2500 літаків (винищувачів, бомбардувальників та ін.)
В той же час Королівські військово-повітрянні сили для оборони могли виставити лише 750 винищувачів, які складались зі Спітфайрів, Харікейнів і невеликої кількісті Діфаєнтів. Практично всі літаки були британського виробництва.
Потрібно сказати, що у британців тоді була можливість замовлень американських літаків по схемі Рузвельта - «cash and carry». І вони розміщували замовлення на сотні літаків, але всі ці замовлення могли бути виконані не раніше 1941-42 року. Наприклад, в березні 1940 вони замовили 300 Мустангів, а перші літаки по цьому замовленню почали прибувати лише в жовтні 1941. Чому так повільно? Американська промисловість тоді ще не перейшла воєнні рейки і працювала в умовах мирного часу.
Британці ж не могли собі дозволити чекати рік поки прийде зброя. Тому у них був лише один вихід. Збільшувати власне виробництво. І ще до початку самої битви британці розуміли цю необхідність.
Починаючи з 1936 при активній підтримці Міністерства авіації і завдяки державному фінансуванню було побудовано десятки заводів для військової авіаційної промисловості. Деякі з цих заводів побудованих за державний кошт існують і по сьогоднішній день.
Наприклад завод Castle Bromwich, який був побудований Міністерством авіації для збільшення виробництва літаків Спітфайр, зараз належить компаніі Ягуар. А завод Бентлі Кру, який мав виробляти авіадвигуни Ролс-Ройс Мерлін для винищувачів, зараз використовується в якості штаб-квартири та основновного виробництва компаніі Бентлі.
Звичайно, в процесі організації виробництва виникали і свої труднощі. Активне будівництво заводів допомагало збільшувати виробничі потужності, але не значило автоматичне збільшення самого виробництва. Той самий завод Castle Bromwich був відкритий у червні 1939, але до травня 1940 через різноманітні організаційні труднощі не виробив жодного літака.
Знову ж таки, не можна сказати що галузь стояла. За перші 4 місяці 1940 галузь виробила 2700 літаків, з яких 638 були винищувачами. Однак для майбутньої війни з Люфтваффе цього було мало!
Тому в травні 1940 Черчіль вирішив забрати організацію виробництва літаків у Міністерства авіації і передати повноваження новоствореному Міністерству авіабудування!
І вже це нове Міністерство запустило в роботу Касл Бромвіч, який згодом став найбільшим виробником Спітфайрів. А загальне виробництво літаків збільшилось в 2 раза - до 1000 літаків на місяць.
Тільки за неповних 4 місяці Битви за Британію британська авіапромисловість збудувала 2000 винищувачів!!! Втрати ж за цих 4 місяці склали 1000 винищувачів.
І вони цю Битву виграли тільки тому, що їх виробництво винищувальної авіації було в 2,5 рази швидше це робили німці. Тому їх повітряний флот зростав, незважаючи на постійні втрати. А флот німців в той же час виснажувався.
А уявіть собі якби би британці чекали американців…Чи може були б задоволені результатами, яких вони досягли на початку 1940 року… То чи виграли вони б цю битву? Навряд!!!
