Не знаю, мабуть там був добре облаштований підвал, тому вони й бігли туди, в той дитсадок, з дітьми. Так розповіли місцеві.
Багатоквартирний будинок. Якісь під'їзди цілі, а якісь, якщо придивитись на фото, порожні всередині. Тобто всі верхні поверхи повністю обвалилися вниз, і тепер крізь вікна видно другий бік вулиці. Як діри, які зазирають не в чиєсь життя за фіранками, а у небо, маючі в собі цілковиту порожнечу.
Це був авіаналіт. Не РСЗО, не просто обстріли - це була скинута росіянами авіабомба. Вона влучила прямісінько на покрівлю будинку й придавила всі поверхи додолу, поховавши під собою одну з родин, яка тої ночі, чи ранку, чи дня (не уточнювала) до дитсадка ховатися не побігла.
Так і залишилися під завалами. Стіни стоять, а середини немає...
Ці фото отримала тільки що. Історію почула теж. Тут сьогодні живуть люди, будинок буде відновлюватись. Там навкруги - лише ось такі будинки та дитсадок. І нічого стратегічно важливого для того, щоб сюди потрібно було скинути ту російську авіабомбу - не було. Просто літаки кружляли в небі. Просто російські льотчики виконували якісь "накази". Просто вони не дивилися в очі своїм жертвам. Лечу - бомблю. А що там внизу, куди потрапило, кого вбило - не колише...
Сьогодні у вцілілих під'їздах живуть люди. А серед них ходить та знімає сюжети нажахана німецька делегація. Бо сподіваюсь, часи Меркель з її "я не могла уявити", тепер відійдуть у минуле. Бо уявити можна. А ми все це навіть пережили наяву. Ті, які вижили.
Харків. Сумнозвісний район Салтівка.
