Софія постачала Києву пальне та життєво важливу радянську зброю, але мусила тримати поставки в секреті через промосковських політиків в уряді.
Минулої весни в українській армії відчайдушно не вистачало пального та боєприпасів радянського калібру, необхідних щоб битися з росіянами.
Порятунок прийшов несподівано: із Болгарії.
Завдяки своїй розколотій внутрішній політиці — і проросійським ухилам більшої частини її еліти — Софія під час вторгнення намагалася наголошувати, що вона не озброює Україну.
Однак це була димова завіса, згідно з розслідуванням німецької щоденної газети WELT, дочірнього видання POLITICO в Axel Springer Group. Завдяки ексклюзивним інтерв’ю з міністром закордонних справ України Дмитром Кулебою, колишнім прем’єр-міністром Болгарії Кирилом Петковим і його міністром фінансів Ассеном Васильєвим, WELT зібрав картину того, як Болгарія втрутилася і за допомогою посередників постачала Києву життєво важливу зброю, боєприпаси і дизельне паливо на критичному етапі бойових дій минулого року.
У той час як Петков, який був прем’єр-міністром Болгарії на початку війни, намагався спрямувати країну на більш західну, пронатовську траєкторію, йому довелося боротися з інтенсивною протидією з боку прокремлівських політиків, у тому числі серед його партнерів по коаліції, соціалістів, які є наступниками старої комуністичної партії. Йому навіть довелося звільнити власного міністра оборони за те, що повторював російські наративи стосовно війни. Принаймні публічно Петков намагався заперечити будь-яку думку, що Болгарія — незважаючи на значні запаси зброї радянських часів — активізується і озброїть Україну.
Враховуючи ці делікатні моменти, офіційна позиція Болгарії щодо війни закинула її до того ж кошика, що й Угорщину Віктора Орбана — надто політично піддана москві, щоб зрушити її з місця.
Але Петков і Васильєв, нині опозиційні політики, які прагнуть повернутися до влади на очікуваних майбутніх виборах, порушили своє мовчання щодо справжнього масштабу ролі Болгарії минулої весни.
У той час як Соціалістична партія в Софії називала постачання болгарської зброї українським силам «червоною лінією», чиновники Петкова уникали міжурядових операцій і використовували посередницькі компанії в Болгарії та за кордоном, щоб відкрити маршрути поставок наземним і повітряним транспортом через Румунію, Угорщину, і Польщу.
«За нашими оцінками, близько третини боєприпасів, необхідних українській армії на ранньому етапі війни, надходило з Болгарії», — сказав Петков Welt.
Не менш делікатним є те, що дизельне паливо, яке Болгарія постачала в Україну, було перероблено з російської сирої нафти на чорноморському НПЗ, який на той час належав російській компанії «Лукойл». «Болгарія стала одним із найбільших експортерів дизельного палива в Україну і іноді покривала 40 відсотків потреб України», — розповів WELT колишній міністр фінансів Васильєв.
Уряд у Києві підтвердив цю версію подій. Кулеба розказав WELT, що у квітні минулого року його країні загрожувала нестача боєприпасів. «Ми знали, що на болгарських складах є велика кількість необхідних боєприпасів, тому президент [Володимир] Зеленський направив мене за необхідними матеріалами», — сказав Кулеба.
Тоді це було питанням життя і смерті, пояснив Кулеба, бо інакше росіяни окупували б більше сіл і міст, вбивали б, катували і ґвалтували більше українців.
Кулеба розповів, що зіткнувшись із проханнями Києва, Петков відповів, що його внутрішня ситуація «непроста», але він зробить «усе, що від нього залежить».
«Кирил Пєтков продемонстрував чесність, і я завжди буду вдячний йому за те, що він використав усі свої політичні здібності для пошуку рішення», — продовжив Кулеба. Історія, за його словами, проста: хоча деякі члени болгарської коаліції стали на бік росії, Петков вирішив «бути на правильному боці історії та допомогти нам захиститися від набагато сильнішого ворога».
План Петкова
25 лютого, всього через день після вторгнення президента росії Володимира Путіна в Україну, на неформальному засіданні Європейської ради в Брюсселі Петков наголосив своїм колегам-лідерам, що Зеленському, можливо, залишилося жити менше 48 годин, що він у списку загиблих москви, і що Рада повинна негайно прийняти жорсткі рішення щодо санкцій. Європейська комісія остаточно підтримала ці кроки.
Водночас міністр фінансів Васильєв взяв участь у зустрічі міністрів фінансів ЄС у Парижі. Там теж була нерішучість, як він це описав. Усі досі були в шоці від нападу. Тоді Васильєв виголосив промову. Не про цифри та економічні наслідки, а про те, що Путін мав на увазі під «денацифікацією України». Він спирався на власний досвід Болгарії.
«Це те, що росіяни зробили в Болгарії після Другої світової війни, вони вбили тисячі дисидентів, професорів і священиків», – сказав Васильев. Він також закликав до негайного прийняття резолюцій, і учасники зустрічі підтвердили WELT, що болгарський міністр змінив настрій зібраних делегатів.
Через два дні Брюссель запровадив ці заходи. У колах ЄС їх назвали «болгарською пропозицією».
19 квітня, незадовго до візиту Петкова до Києва, міністр закордонних справ України Кулеба приїхав до Софії, оскільки розпочався новий і незрозумілий етап війни. Українці відкинули загарбників із значної території Київщини та півночі, але багато західної зброї ще не було доставлено. Бойові дії були настільки інтенсивними, відзначає сьогодні Кулеба, що Україні терміново потрібно було поповнити свої запаси, особливо боєприпасів радянського виробництва.
Саме про це, як вважав Зеленський, Кулеба мав подбати під час своєї місії до Софії.
Зараз Петков розповідає, що його уряд дозволив посередникам експортувати не безпосередньо в Україну, а компаніям-посередникам за кордоном.
«Наша приватна військова промисловість працювала на повній потужності», — сказав Петков. Квітневі кадри показують вантажні літаки, «забиті під стелю» зброєю, що летять між Болгарією та Польщею. Відомо лише те, що польський аеропорт Жешув, який знаходиться за 70 кілометрів від українського кордону і ретельно охороняється НАТО, є основним пунктом відправлення. «Ми подбали про те, щоб сухопутний маршрут через Румунію та Угорщину також був відкритий для вантажівок», — каже Петков.
Кулеба підтвердив ці поставки. Він наголосив, що йшлося не про те, щоб болгарський уряд надавав військову допомогу Україні безпосередньо, «а скоріше про те, щоб українські компанії та компанії з країн НАТО отримали можливість закуповувати необхідне у болгарських постачальників».
За інформацією, наданою WELT, поставки оплачували США і Велика Британія.
Виявилося, що кіт вирвався з мішка в червні, коли голова державної військово-експортної компанії «Кінтекс» Олександр Михайлов був змушений піти у відставку після політичної суперечки та оприлюднив цифри — ймовірно, з метою похитнути уряд. Михайлов розповів про експорт на суму «2 мільярди євро» з початку війни. Він також згадав поставки боєприпасів до реактивної системи залпового вогню «Град» БМ-21.
Але потім все знову затихло. Міжнародні засоби масової інформації залишалися зосередженими на постачанні західної зброї, включаючи американські ракетні установки Himars. Соціалістична партія в уряді постійно погрожувала розвалити коаліцію, якщо буде якась пряма підтримка Києва — але не могла, тому що такої підтримки офіційно не було.
Дизельні оборутки
Продовжуючи “летіти нижче радарів”, Болгарія постачала дизель для ЗСУ..
Васильєв згадує зустріч Світового банку у Вашингтоні навесні. Там, за його словами, український чиновник сказав йому, що у ЗСУ закінчується паливо. Болгарія має нафтопереробний завод поблизу Бургаса на Чорному морі, яким керує дочірня компанія російської групи Лукойл і отримує нафту танкерами з росії.
Васильєв розказав, як заохочував підприємство Лукойла у Болгарії експортувати надлишки нафти в Україну. За його словами, реакція була позитивною, і співробітники також засудили війну Путіна. Сама Болгарія потребує приблизно половини палива, яке виробляє НПЗ; решту, за його словами, відправили в Україну. І за тією же схемою постачання від місцевих компаній здійснювалися через іноземні компанії-посередники.
У Києві Welt підтвердили, що на цьому важливому етапі українські компанії отримали болгарський дизель.
«В Україну через Румунію регулярно йшли вантажівки та цистерни, а в деяких випадках паливо також завантажували у вантажні потяги», – сказав Васильєв.
Москва кусає у відповідь
Маючи таємні лінії постачання в Україну, Петков дуже ризикував.
Опитування в Болгарії показували, що 70 відсотків громадян стурбовані, що їх втягнуть у війну, і тому виступають проти надмірної підтримки України. Президент Румен Радев, кандидат від Соціалістичної партії, розпалив ці настрої, стверджуючи, що Болгарія стане стороною у війні, якщо поставлятиме зброю.
Тільки нещодавно закінчилася гра в хованки. З початку року нафтопереробний завод «Лукойл» у Бургасі повністю контролюється з Болгарії, без зв’язку з головним офісом у росії, і тепер він шукає нафту з інших країн. У листопаді уряд у Софії офіційно звернувся до Комісії ЄС з проханням дозволити експортувати дизельне паливо, перероблене з російської нафти, в країни призначення, включаючи Україну.
Від уваги кремля не сховалося, що Болгарія під керівництвом Петкова та Васильєва докладає величезних зусиль на користь України.
Петков розказав, що починаючи з травня москва бомбардувала його країну в кіберпросторі. Вони вдарили по енергопостачанню і пошті, часом не виплачувались пенсії державним службовцям.
Також москва намагалася підкупити депутатів і проникнути в органи влади. У період з березня по червень Болгарія вислала близько 70 співробітників російського посольства в Софії за шпигунство.
Москва знала, що Болгарія була країною ЄС, яка найбільше залежала від російського газу до війни, і вирішила зробити з цього приклад.
Вже 27 квітня "Газпром" обрав Болгарію першою країною ЄС, куди припинив експорт газу. Але Софія не змирилася. Протягом 24 годин прем'єр-міністр Петков представив рішення, яке дозволить майже 7 мільйонам жителів Болгарії обійтися без газу із росії. Він організував два танкери зрідженого газу зі США — за тією ж ціною кубометра, що й «Газпром».
Зараз Петков пояснює, чому США погодилися з цим.
«Я чітко дав зрозуміти під час переговорів, що танкери стануть політичним сигналом для всієї Європи, що завжди є шляхи виходу із залежності від росії». Він також завершив підключення трубопроводу до Греції, щоб посилити альтернативи російським лініям постачання.
Влітку уряд Петкова було повалено парламентським вотумом недовіри. Свою роль у цьому зіграли і проросійські сили. До осені Петков і Васильєв перебували на посадах лише тимчасово. Відтоді країна зайшла в політичний глухий кут, але ставлення до України дещо змінилося.
У грудні парламент офіційно дозволив поставки зброї в Україну. "Ми глибоко вдячні Болгарії за це", - сказав Кулеба. Однак він зазначив, що вже бачить спроби торпедувати це рішення. «Неймовірно, з якою наполегливістю ці сили намагаються перетягнути Болгарію на бік агресора і м’ясника».
Петков і Васильєв вже увійшли в історію своєю безпрецедентною таємною допомогою. Зі своєю партією «Ми продовжуємо зміни» вони хочуть знову балотуватися на наступних виборах і продовжити боротьбу за Болгарію, яка бореться з корупцією старого порядку та приймає більш західний шлях.
Петков наполягає на тому, що одна річ незворотна: «Ми показали, що світ можливий без залежності та страху перед росією».
Переклад Іван Приходько
