1. У медіаполі почасти гуляють скептичні думки про ефект від західних санкцій. Так, The Economist стверджує, що широко тиражована вартість російської нафти – мінус 30% від світової – може не відповідати дійсності, адже сірі канали транспортування і продаж нафти в Індію та Китай напряму важко оцінити тими ж методами, що використовуються для західних транзакцій, бо ці процедури вочевидь непрозорі.
The Independent приділяє увагу даним Міжнародного Валютного Фонду, що зменшив негативні макрофінансові прогнози для Росії, водночас без оптимізму оцінюючи показники економік Британії і Німеччини. Звісно ж, це дошкуляє британцям, для яких внутрішня економічна криза стала серйозним чинником політичного життя. Але тут хочеться повернутись до попередньої думки та нагадати, що Росія здавна славиться “чесним“ і “скрупульозним“ веденням статистики. А прогнози МВФ значною мірою спираються на інформацію національних центробанків. На противагу стаття наводить думку оксфордської економістки Маргарити Климак, яка перераховує значні ефекти від західних санкцій для російського бізнесу і ВПК.
2. І тут варто подивитись, що намагаються нав'язати самі росіяни західній аудиторії: після зустрічі ОПЕК російський віце-прем'єр Александр Новак заявив у коментарі Reuters, що ситуація із видобутком і експортом абсолютно стабільна попри усі санкції і обмеження. Також він відмовився розказати про заходи, до яких вдаються російські компанії, щоб підтримувати таку стабільність, адже ситуація вимагає “секретності”. Чи не здається вам, що пан віце-прем'єр блефує? "Санкції не працюють і шкодять лише західним економікам, тому економічний тиск треба припинити" - саме таку позицію висловлюють російські чиновники й російські змі, разом із їх західними помічниками.
3. Учорашня гучна новина про блокування американським Мінфіном російської збройно-технологічної контрабандної мережі має відголоски у світі криптовалют. Користувачі помітили, що заблоковані гаманці Біткойн і Етеріум були майже не активними, але при тому гаманець в Етеріумі мав значні транзакції з гаманцями, побічно пов'язаними з компанією Alameda Research Сема Бекмана-Фріда – опального екс-мільярдера і екс-криптомагната, нещодавно звинуваченого в шахрайстві. Інтригуюче співпадіння.
4. А солідне тайванське видання CommonWealth Magazine написало про іншу серйозну проблему – поставки сучасних виробничих станків та їх комплектуючих до Російської Федерації. І проблема не лише в тому, що вони можуть використовуватись для вироблення зброї, адже деякі деталі до станків, зокрема високоточні мікроконтролери мотори чи датчики, можуть бути використані у військовій техніці. Видання опитало ряд керівників підприємств тайванського машинобудування. Ті ставляться до проблеми напрочуд серйозно, адже, якщо їх продукція буде використана для виготовлення російської зброї, це матиме значні фінансові та репутаційні наслідки. Водночас вони скаржаться на неможливість реально відстежити, де вона опиниться згодом. До прикладу, їх бентежить багатократний приріст замовлень із Казахстану і Туреччини, але вони не можуть безпідставно відмовляти клієнтам із цих країн.
Обмеження можливостей до ввозу сучасного промислового обладнання в перспективі може мати найбільші наслідки для експортозалежної російської оборонної промисловості. Сучасні технології потребують спеціальних запчастин і складного обслуговування, без якого росіянам скоро доведеться здмухувати пил із дореволюційних агрегатів Пратт і Уітні, що точили зброю ще за часів царату. Любо!
5. Wall Street Journal приділив увагу зусиллям українських посадовців і інституцій, направленим на створення несприятливого клімату для співпраці західного топ-менеджменту із російськими компаніями. Зокрема, видання згадує список 300 західних топ-директорів російських компаній на сайті НАЗК. Ті, ідучи на почасти символічні посади, дають росіянам набагато більше – свої контакти, знання кон'юнктури західних ринків та регуляторного поля, а також зв'язки у владних кабінетах. Ці знання необхідні росіянам для того, щоби продовжувати комерційну і шпигунську діяльність, зрештою підживлюючи маховик путінської агресії. Таке затяте намагання завдати репутаційної шкоди за цілком законну діяльність може здатися багатьом надмірною. Але прошу зауважити, що “полювання на відьом” – цілком раціональний спосіб вирішення гіпотетичної проблеми відьом, а створення несприятливого клімату для бізнесової взаємодії із агресором є цілком прийнятним способом для обмеження оскаженілої петрократії, що використовує корумпований бізнес для прикриття своїх загарбницьких амбіцій.
