1. Є кілька питань, які завжди ставлять тим, кого вважають більш інформованими - представникам влади, військовим, керівникам, старшим друзям. Батьки запитують у дорослих дітей, малі діти - у батьків. Я не є носієм секретів, але давайте проаналізуємо разом. Сьогодні - найскладніше.
2. Перше і головне питання - «коли може закінчитися війна і чим вона саме?». Ми розуміємо, що війни майже ніколи не завершуються «нічиєю». У фіналі або повний розгром однієї зі сторін з гіперкабальними умовами, розпадом держави, втратою суверенітету переможеного, або у відмовленням сильнішою стороною того, що втрати (людські, матеріальні, часові, фінансові, збройні та ін) перевищили прийнятний рівень,якщо країна воліє залишитися одним із світових гравців і не втратити рівновагу всередині. Класичним прикладом повного розгрому стала Перша Світова війна. Врезультаті післявоєнних рішень та угод Австро-Угорщина припинила існування, а її дві складові частини втратили території та своє етнічне населення. Багато хто з громадян цих країн був змушений змінити місце проживання. Угорщина залишилася без частини етнічних земель, на яких угорці проживали спільно з іншими народами: Трансильванії, яка відійшла Румунії, та частини Чехо-Словаччини. Австрійці, які звикли утримувати власну столицю, - Відень, - за рахунок територій, що стали незалежними державами. Три мільйони мешканців міста, які не звикли працювати самі, отримали внаслідок війни не тільки зміну звичного способу життя. У Відні в 1920-22 роках почався такий голод, що лідери країн-переможниць вимушені були збирати конференцію для того, щоб зібрати кошти. Османська імперія також перестала існувати. Виникли нові держави та підмандатні території. Німеччина, яка була головною силою серед центральних держав, що програли війну, втратила 13% власної території і всі зарубіжні колонії, частину території було демілітаризовано, розмір армії обмежено, для флоту обмежили розмір суден, заборонили мати підводні човни та військову авіацію, і головне, на Німеччину поклали фантастичні репарації, яких мало вистачати на відновлення економіки та інфраструктури тих країн, що постраждали. Було утворено нові та відновлено держави, які колись існували. Отримали німецькі та австро-угорські території Франція, Польща, Бельгія, Італія, Литва. Чотирнадцять пунктів Вудро Вільсона, Президента США, не стали ідеологічною основою для угод, які поставили крапку в повоєнних перемовинах. Мир було нав‘язано силою переможців. Головні побоювання були у Франції, уряд Клемансо при перемовинах зробив все можливе, щоб німецька економіка не відновилася, армія не була в змозі вести сучасну війну, а народ опинився у перманентних злиднях. Чим це закінчилося - загальновідомо. Велика кількість протестного електорату в Німеччині; слабкі лідери в країнах-переможцях, які вирішили не реагувати на системні порушення угод, призвели до нової, ще більшої війни вже через 19 років після підписання угод.
3. Прикладів закінчення війн після невдалих дій великої держави проти, на перший погляд, більш слабкої, в новій історії багато. Спочатку Франція, потім Сполучені Штати пішли з Індокитаю, Китай зупинив війну з В‘єтнамом, Радянський Союз запізнився з виведенням військ з Афганістану і впав. Хай і не суто через цю війну, яка однак дала достатній поштовх. США та НАТО замість планового технічного виходу з Афганістану зробили це максимально невдало. До чого я це все? Для держави, яка має ядерну зброю та претензії на участь в вирішенні світових проблем, є і інші завдання, крім навіть такої, майже світової війни із залучення союзників. І, якщо одна людина, психічно травмована розвалом СРСР, цього не розуміє, це очевидно для всієї системи, яка або почне дедалі сильніше гальмувати рішення цієї людини, потім саботувати і потім блокувати, або, якщо система вже повністю отруєна і не працює, - розвалиться разом із державою.
4. Всі ці втечі великих держав від великих проблем, безумовно, мають свої особливості. В‘єтнамська катастрофа багато років впливає на американське суспільство, ПТСР тисяч ветеранів відчували не тільки їхні близькі. Результат програної війни вимагав від американських військових підсвідомо шукати можливості нових війн та перемог. Що буде з Росією у випадку визнаної поразки, втечі з поля бою, як це відбулося на Півночі та під Херсоном? Після початку наступу ЗСУ, а він готується ретельно і не тільки в наших штабах, картковий будиночок зруйнується. Чи це спочатку буде лінія 24 лютого, чи тільки Південь, - побачимо. Також поглянемо на дії росіян після того, як Крим буде накритий вогнем української артилерії та РСЗО, а відомий міст нарешті стане історією. Путін, багато років маніпулюючи на міжнародній політичній арені, вміє підіймати ставки та створювати своїм супротивникам та оточенню безальтернативні ситуації. Варто розуміти, що це вміння, випробуване ще під час виступу в Мюнхені в 2008, вже відоме іншим і не справляє значного ефекту. Путін включив до складу РФ чотири нові суб‘єкти, українці звільнили правий берег Херсонщини, і що? Знайшовся якийсь окремий варіант війни, яким Росія ще більше покарала Україну за «порушення теріторіальної цілісності»? Чи світові держави сприйняли цю анексію якось інакше, ніж окупацію цих територій раніше? Тому чергова «червона лінія» «ісконно російського Крима» - це стандартна історія для внутрішнього користування тими, кого потрібно буде включити в ще одну порцію окопного м‘яса.
5. Які системні проблеми Росії повинні вплинути на закінчення війни? Їх набагато більше, ніж тут перелічено, прошу підказати мені, які ще:
⁃ знищення ЗСУ «цвета» російського офіцерства, підрозділів ВДВ, морської піхоти, гвардійських танкових дивізій, підрозділів спецпризначенців та ін. Суттєве зниження якості кадрового потенціалу військових. В цьому принципова різниця для Росії з СРСР зразку Другої Світової;
⁃ бюджетні та економічні проблеми, які наростають, як сніговий ком, поступове затягування ланцюжка санкцій на шії російської економіки;
⁃ втрата ринків, союзників, агентів впливу по всьому світу;
⁃ тиск насправді великих держав-партнерів, Китаю, Індії, Туреччини;
⁃ майбутні президентські вибори 2024 року, які в тоталітарній державі можуть бути тільки тріумфально переможними. Одночасно з цим вони можуть запустити хвилю справжньої революції, а яка вона буває в Росії, всі пам‘ятають;
⁃ деградація військового потенціалу вже відбулася і відбулася настільки сильно, що вже не йдеться не тільки про паритет з НАТО, а й про паритет з Китаєм. Те, що може найближчим часом початися в Сирії, Таджикистані, Вірменії, - там, де «велика російська держава» має свої гарнізони, остаточно продемонструє, що зброя та більша частина військових контингентів вже давно перекинуті в Україну;
⁃ технологічна неміч, яка в умовах економічних санкцій не дозволяє повноцінно виготовляти ракети, літаки, гелікоптери, стволи для артилерії, зупинила значну частину воєнних виробництв. Більша частина постачання ведеться або зі старих запасів, які вже вичерпано, або буквально з колес, на фронті використовуються снаряди 2023 року випуску;
⁃ зрозуміло, що Путін не тільки вбиває зараз майбутні покоління росіян, він вбиває обороноздатність Росії на багато років вперед, потенціал військової промисловості вмирає разом із ринками для російської нафти та вугілля, зерна та урану, газу та навіть золота.
6. Все це однозначно впливає на ситуацію, як і кількість відправлених в Росію м‘ясних пакетів. Скільки би нам не казали про патріотизм, зазомбованість, страх перед заградзагонами, ті, кого посилають на смерть, поступово це починають розуміти. І фактор зброї, повернутої назад, буде працювати ще більше. Тепер про питання закінчення війни. Де? Безумовно, на кордоні. Коли? Думаю, південь, - в результаті активного наступу навесні. В кілька етапів. Крим - незважаючи на тиск, в тому числі і від низки країн НАТО, влітку, максимум восени. Схід - в результаті процесів, які відбудуться всередині РФ та РБ.
Але ці процеси можуть бути настільки швидкими, що випередять удари ЗСУ по Керчі та Севастополю.
Слава Україні!
