За останні дні вони не сказали нічого нового, але тон явно став різкішим. Міністр закордонних справ Цінь Ган прямо провів паралель між військовою допомогою нам і підтримкою США Тайваню. Це і так було зрозуміло, але прямим текстом раніше китайці це не казали. Більше того, китайський лідер тепер говорить про бажання Заходу на чолі зі США стримувати Китай, а Цінь Ган звинувачує американців в бажанні створити ще одне "НАТО" в Азії. Висновок очевидний - Китай відчув момент, коли суперництво зі США вже не просто не може бути прихованим - воно стає визначальною рисою світу. Все, що буде відбуватися або не відбуватися у світі буде розглядатися через призму цього суперництва. В тому числі і наша війна з Росією. Причому пов"язування Китаєм військової допомоги нам і Тайваню - це тільки верхівка айсбергу.
На наших очах і доволі швидко відбуватиметься розмежування "Заходу" і "Сходу", а Євразії - на "Європу" та "Азію". Росія може швидко рухатися в китайську сферу впливу: там все більше китайських машин, іде "юанізація" економіки і навіть депозити вже в юанях пропонують. Китай спробує "застовбити" за собою Росію та Казахстан як ресурсну базу у всіх сенсах, а Білорусь - як майданчик впливу - такий собі шматочок Азії в Європі. Про наслідки можна говорити довго, але для нас це створює чимало викликів і ризиків.
По-перше, Китаю потрібна слабка Росія, але "здати" її аж ніяк не вигідно. Чимало європейських країн дуже залежать від експорту в Китай, і підняття ним ставок може створити виклик для солідарності Заходу, особливо на фоні президентської кампанії в США, де тема Китаю буде однією з основних. Путін це, до речі, теж добре розуміє. Для нього президент на кшталт Трампа - єдиний порятунок від китайської кабали, хоча це може бути і запізно і Китай з'їсть його "живцем". Що звісно не створить простір на схід від нас більш дружнім. Росія перетворюється з гравця на того, ким грають, а ми будемо частиною цієї гри, головне, щоб це була своя гра).
